Роботи надсилайте на Viber 0668804185 ,або електронну адресу kukalosveta1990@gmail.com
посилання на онлайн підручник - https://pidruchnyk.com.ua/1243-biologiya-11-klas-ostapchenko.html
12.01.2022
Тема"Репродукція , як механізм забезпеченняя безперервності існування видів" - переглянути відео урок, опрацювати конспект
https://www.youtube.com/watch?v=3gpit4FF89s - посилання на відеко урок
Репродукція живих організмів
Репродукція — це здатність живих організмів до самовідтворення, утворення ними нащадків, які є засобом збереження видів і які забезпечують безперервність їхнього існування. Здатність до самовідтворення — це одна з ключових ознак живого, яка відрізняє живі організми від неживих систем.
Репродукція живих організмів відбувається у формі розмноження у різний спосіб. Слід відзначити, що здатність до репродукції мають не тільки клітинні організми, але й такі неклітинні форми життя, як віруси.
Фopми розмноження живих організмів
Основних форм розмноження живих організмів існує кілька. В першу чергу розрізняють статеве (під час якого утворюються статеві клітини) і нестатеве (під час якого статеві клітини не утворюються) розмноження.
Як окрему форму розмноження можуть розглядати вегетативне розмноження, виокремлюючи його із нестатевого. В такому випадку нестатевим вважають розмноження, під час якого утворюються спеціалізовані структури (спори, гемули тощо). А вегетативним вважають розмноження, під час якого такі структури не утворюються і для розмноження використовуються звичайні соматичні органи (у планарії або гідри — частини тіла, у морських зірок — промені тощо).
Мал. 43.1. Статеве розмноження одноклітинного організму
Нестатеве розмноження
Нестатеве розмноження — утворення нового організму з однієї або групи клітин вихідного материнського організму, в ході якого не утворюються статеві клітини і не відбувається статевий процес. У цьому випадку в розмноженні бере участь тільки одна батьківська особина, що передає свою спадкову інформацію дочірнім організмам.
Цей спосіб розмноження поширений в усіх груп живих організмів і є вихідним способом розмноження для клітинних форм.
Суттєвою перевагою нестатевого розмноження є те, що в цьому варіанті продукувати нових нащадків можуть всі особини, тоді як у випадку статевого розмноження до цього здатні тільки самки.
Статеве розмноження
Статеве розмноження — тип розмноження, за якого утворюються спеціалізовані статеві клітини і відбувається статевий процес. Статеве розмноження спостерігається у представників більшості систематичних груп рослинного і тваринного світу (мал. 43.1).
За умови статевого розмноження утворення нового організму зазвичай відбувається за участі двох батьківських організмів, але у випадку гермафродитизму статевим шляхом може розмножуватися й одна особина. Під час статевого розмноження відбувається злиття статевих клітин — гамет чоловічого і жіночого організму. Таким чином, новий організм несе спадкову інформацію обох батьків.
Отже, тепер ви знаєте
1. Що таке репродукція? 2. Навіщо репродукція потрібна живим організмам? 3. Чи здатні до репродукції віруси?
Запитання та завдання
4. Складіть список із 5-6 видів живих організмів вашої місцевості, які здатні до нестатевого розмноження. 5*. На конкретних прикладах поясніть, які переваги й недоліки у порівнянні з іншими способами розмноження має статеве розмноження?
13.01.2023
Тема"Особливості процесів регенерації організму людини" - опрацювати конспект уроку
Особливості процесів регенерації організму людини
У людини добре регенерує епідерміс, а також його похідні — волосся та нігті, клітини слизових та серозних оболонок, внутрішніх органів, клітини кісткового мозку. Здатність до регенерації має також кісткова тканина (кістки зростаються після переломів). Відновлюється печінка (зі втратою до 75 %) до повної маси, однак це відбувається завдяки збільшенню розміру клітин, а не їхньої кількості. За певних умов можуть обмежено регенерувати кінці пальців (якщо був утрачений фрагмент пальця до першої фаланги).
Загалом клітини тканин організму тварин і людини відносно фізіологічної регенерації поділяються на три групи:
• лабільні — швидко і легко відновлюються (клітини крові, епітелію слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, епідермісу);
• стабільні — мають обмежену спроможність до розмноження (клітини печінки, підшлункової залози, слинних залоз та ін.);
• статичні — не діляться, регенерація відбувається на субклітинному рівні (клітини посмугованої м’язової і нервової тканин).
Новітні дослідження виявили, що ЦНС усе ж таки здатна утворювати в невеликій кількості нові нейрони і формувати потім нові синаптичні зв’язки.
На процес регенерації впливають:
1) Вік — у молодому та юнацькому віці процеси регенерації перебігають інтенсивніше і більш досконало, ніж у літніх або людей старечого віку.
2) Харчування й обмін речовин — порушення загального харчування, що супроводжується виснаженням або авітамінозом (особливо дефіцитом вітамінів С і D), затримує й уповільнює процеси регенерації.
3) Гормональний фон — порушення функціонування залоз внутрішньої секреції (особливо наднирників, щитовидної залози, гіпофіза, статевих залоз) загальмовує процеси регенерації.
4) Стан кровотворення — наявність анемії та лімфопенії є доведеною у клінічній практиці ознакою зниження регенераційної здатності організму.
5) Стан центральної нервової системи — гострі або хронічні стреси послаблюють процеси регенерації та захисні механізми (найбільш чутливою вважається слизова оболонка шлунково- кишкового тракту, де можуть утворитися так звані «стресові» виразки).
6) Стан іннервації, кровообігу і лімфообігу — ушкодження нервових стовбурів веде до зниження регенерації, виникнення атрофічних процесів або утворення трофічних виразок.
3. Трансплантація тканин та органів у людини, їі перспективи
Трансплантація (пересаджування) — метод, що полягає в пересадці реципієнту органа або тканини (трансплантата), взятих у донора, а також клонованих тканин, штучних імплантатів (електронних, металічних та інших), найчастіше методом хірургічного втручання.
Розрізняють такі види трансплантації:
• аутотрансплантація — реципієнт трансплантата є донором для самого себе (приклади — пересаджування шкіри з непошкоджених ділянок на обпалені в разі важких опіків; пересаджування кісткового мозку або стовбурових клітин після високодозової протипухлинної хіміотерапії в разі лейкозів, лімфом і хіміочуттєвих злоякісних пухлин);
• ізотрансплантація (гомотрансплантація) — донором трансплантата є 100 % генетично й імунологічно ідентичний реципієнту однояйцевий близнюк реципієнта;
• аллотрансплантація (гетеротрансплантація) — донором трансплантата є організм того ж виду, що генетично й імунологічно відрізняється від реципієнта;
• ксенотрансплантація (міжвидова трансплантація) — трансплантація матеріалу від іншого біологічного виду (наприклад, людині від тварини);
• клітинна інженерія та клонування — метод вирощування тканин, органів із клітин реципієнта з метою пересаджування.
Найчастіше трансплантують кістковий мозок, шкіру, нирки, печінку і серце. Зараз до цього списку додалися тонка кишка, частки й сегменти печінки, легені, кістки, підшлункова залоза, клітини панкреатичних острівців. Для трансплантації використовуються органи і тканини як нещодавно померлих, так і живих людей. частіше донорами є родичі реципієнта. Після трансплантації в організмі реципієнта розвивається імунна відповідь на численні антигени трансплантата, яка може зашкодити приживленню.
У перспективі клонування тканин і вирощування цілих органів людини із заданими імунологічними характеристиками можуть призвести до того, що 100 % трансплантацій органів будуть гомологічними.
17.01.2023
Тема"Ріст та розвиток клітин та фактори, які на нього впливають.Старіння та смерть клітин" - опрацювати конспект уроку
§ 46. Ріст і розвиток. Старіння і смерть клітин
Які основні властивості є характерними для живих організмів? Якою може бути тривалість життя живих організмів? Які стадії розвитку можуть бути в життєвому циклі комах?
Ріст клітин
Ріст клітин живих організмів може відбуватися з різною швидкістю. Ця швидкість залежить від особливостей будови самої клітини (клітини прокаріотів діляться швидше) та умов зовнішнього середовища.
Межі росту клітин також можуть бути різними. У більшості випадків клітини ростуть тільки до певного розміру і цей розмір є невеликим. Але в деяких випадках ріст клітини може бути практично необмеженим. Такий ріст часто спостерігається у грибів, які здатні утворювати гігантські багатоядерні міцелії.
Розвиток клітин
Поділ еукаріотичних клітин (у тому числі клітин людини) в більшості випадків здійснюється шляхом мітозу. Після поділу доля утворених клітин може бути різною. На ранніх стадіях ембріогенезу людини клітини після поділу знову діляться. Пізніше починається диференціація клітин і здатність до поділу зберігають лише деякі з них. Такі клітини, що зберігають здатність до поділу і залишаються недиференційованими, називають стовбуровим клітинами.
Диференціація клітин — це процес утворення спеціалізованих клітин, які отримують певні риси будови, які дають їм можливість виконувати потрібні функції з високою ефективністю. Досягається диференціація клітин за рахунок регуляції роботи генів. Геном клітини в цілому залишається незмінним, але активно працює у ньому лише певний комплекс генів. Диференціація клітин в організмі людини є необоротним процесом.
Старіння та смерть клітин
З часом клітини в організмі гинуть. Ця загибель може бути викликана як зовнішніми (висока чи низька температура, механічні пошкодження тощо) так і внутрішніми (старіння) причинами. Старіння клітин є важливим способом стабілізації кількості клітин в організмі. Регулюється воно складними молекулярно-генетичними механізмами. Тривалість життя окремих клітин в організмі людини є дуже різною.
Мал. 46.1. Схема подій під час процесів апоптозу і некрозу клітин в організмі людини
Так, клітини епітелію травного тракту живуть кілька діб, еритроцити — три місяці, а нейрони головного мозку - десятки років.
У багатоклітинних живих організмів (у тому числі й людини) вирізняють два основні способи загибелі клітин — апоптоз і некроз (мал. 46.1).
Апоптоз — це запрограмована загибель клітин. Він ініціюється спеціальними молекулярними сигналами й відбувається за певним алгоритмом подій в клітині. У випадку апоптозу клітинна мембрана не руйнується.
Після надходження сигналу до ядра клітини вона починає синтезувати білки, потрібні для руйнування її власних структур. У результаті апоптозу з клітин утворюються так звані апоптозні тільця, які поглинаються макрофагами або сусідніми клітинами.
Некроз — це випадкова або патологічна загибель клітин. Він може відбуватися під дією фізичних, хімічних або біологічних факторів і є менш упорядкованим, ніж апоптоз. Під час некрозу клітинна мембрана руйнується й уміст клітини потрапляє в зовнішнє середовище. Це часто стає причиною розвитку запалення.
Отже, тепер ви знаєте
1. Якими можуть бути межі росту клітини? 2. Що таке диференціація клітин? 3. Які існують способи загибелі клітин в організмі людини?
Запитання та завдання
4. Яке значення для організму має старіння клітин? 5*. На конкретних прикладах поясніть різницю процесів апоптозу і некрозу.
19.01.2023
Тема" Поняття про онкогенні фактори" - опрацювати конспект уроку.Дати відп.на пит.
§ 48. Онкогенні фактори та онкологічні захворювання
Що таке здоров’я? Що таке захворювання? До яких наслідків може призводити порушення клітинного циклу? Що таке доброякісна пухлина? Які фактори можуть бути причинами мутацій?
Онкогенні фактори
Онкогенні фактори — це фізичні, хімічні або біологічні фактори, дія яких стає причиною утворення в організмі доброякісних або злоякісних пухлин. Онкогенні фактори відрізняються високим різноманіттям.
Онкогенні фактори
Група факторів | Фактори | Наслідки дії факторів |
Фізичні | Іонизуюче та ультрафіолетове випромінення | Ультрафіолетове випромінення збільшує ризик раку шкіри, а дія іонизуючого випромінення може уражати будь-який орган чи тканину |
Хімічні | Ароматичні вуглеводи (бензидин, бензпирен тощо), деякі сполуки Нітрогену, діоксин, спирти, речовини тютюнового диму тощо | Можуть уражати будь-який орган чи тканину з наступним формуванням пухлини |
Біологічні | Деякі віруси, мобільні генетичні елементи, помилки систем репарації клітини, дія епігенетичних факторів | Можуть уражати будь-який орган чи тканину з наступним формуванням пухлини |
Злоякісні пухлини
Злоякісні пухлини — це новоутворення в організмі, що зумовлені необмеженим і неконтрольованим розмноженням клітин (мал. 48.1), які поширюються в сусідні тканини (здійснюють інвазію) та віддалені органи (утворюють метастази). Щодо злоякісних пухлин часто використовують термін ракова пухлина або рак (мал. 48.2). Цей термін запропонував Гіппократ, який описав пухлину, що зовнішньою формою була схожа на краба або рака завдяки місцевим метастазам, які проникали у сусідні тканини.
Мал. 48.1. Клітини злоякісних пухлин
Характерними ознаками злоякісних пухлин є такі:
• швидкий неконтрольований ріст;
• проникнення в сусідні тканини з утворенням місцевих метастазів (інвазії);
• переміщення окремих клітин пухлини лімфатичними та кровоносними судинами у віддалені органи й тканини (утворення метастазів);
• отруйна дія на весь організм завдяки виробленню клітинами пухлини токсинів;
• фізичне виснаження, зменшення маси тіла;
• наявність механізмів «уникання» уваги імунної системи організму;
• наявність великої кількості мутацій в клітинах пухлини;
• низький рівень диференціації клітин пухлини;
• втрата здатності клітин до апоптозу;
• інтенсивне утворення кровоносних судин в пухлині.
Типи злоякісних пухлин
Злоякісні пухлини класифікують за типом клітин, які дають їм початок. Але клітини в злоякісних пухлинах слабо диференційовані, тому серед них можна розрізнити клітини різних типів.
Мал. 48.2. Розвиток ракової пухлини в нирці (а), печінці (б) і підшлунковій залозі (в)
Поширені типи злоякісних пухлин
Назва пухлини | Структури, з клітин яких утворюється |
Меланома | Меланоцити |
Карцинома | Епітеліальна тканина |
Саркома | Сполучна, кісткова, м'язова тканина |
Гліома | Гліальні клітини |
Лімфома | Лімфатична тканина |
Лейкоз | Стовбурові клітини кісткового мозку |
Різноманітність та способи лікування злоякісних пухлин
Способів лікування злоякісних клітин існує багато. І якщо захворювання виявлено на ранній стадії, шанси видужати в хворого дуже великі. А от якщо захворювання було виявлено на пізніх стадіях, ситуація значно ускладнюється. Хоча і в таких випадках людину часто вдається вилікувати. Тому в боротьбі з раком дуже важливою є рання діагностика і профілактика захворювання.
Основними способами лікування злоякісних пухлин є:
• хірургічне видалення пухлини;
• хіміотерапія (знищення клітин пухлини спеціальними препаратами);
• радіотерапія (знищення клітин пухлини за допомогою радіаційного опромінення);
• фотодинамічна терапія (руйнування клітин пухлини світлом з певною довжиною хвилі);
• гормональна терапія (деякі типи пухлин є чутливими до дії гормонів);
• імунотерапія (стимулювання імунної системи організму для підвищення її ефективності у боротьбі з пухлиною).
Найчастіше для підвищення ефективності лікування застосовують комбіновану терапію, за якої одночасно використовується кілька методів знищення пухлини.
Профілактика онкологічних захворювань
Онкологічні захворювання є дуже поширеними й небезпечними. Сучасна медицина розробила багато способів їх лікування, але досі найкращим способом боротьби вважається профілактика. Простіше не допустити, ніж лікувати.
Профілактика цих захворювань спрямована на уникнення або ослаблення дії канцерогенних факторів. Це допомагає суттєво знизити ризик їхнього виникнення. Так, невживання канцерогенів у складі їжі суттєво зменшує ризик розвитку раку органів травної системи, матки і молочних залоз. Уникнення паління та регулярного перебування в приміщеннях, у яких палять, зменшує ризик захворювання раком легень, стравоходу, шлунка, сечового міхура тощо.
Деякі вірусні інфекції, малорухомий спосіб життя, стреси й нервові перевантаження, потрапляння в зони з підвищеним рівнем радіації теж сприяють розвитку онкогенних захворювань. Тому запобігання дії цих факторів також є гарним профілактичним заходом.
Дуже важливою також є рання діагностика онкологічних захворювань. Шанси вилікувати рак на ранніх стадіях становлять більше, ніж 90 %. Тому регулярне обстеження для виявлення ранніх стадій онкологічних захворювань також можна віднести до засобів профілактики важких форм раку (мал. 48.3).
Отже, тепер ви знаєте
1. Що таке онкогенні фактори? 2. Що таке злоякісна пухлина? 3. Які бувають злоякісні пухлини? 4. У чому полягає профілактика онкологічних захворювань? 5*. Чому важлива профілактика будь-якого захворювання?
Запитання та завдання
4. Які фактори слід враховувати під час лікування злоякісної пухлини? 5*. Що треба робити, щоб зменшити ризик виникнення злоякісних пухлин в своєму організмі? 6*. Дізнайтеся, в яких медичних закладах вашого регіону займаютсья профілактикою й лікуванням онкологічних захворювань. Які засоби профілактики онкологічних захворювань доступні у вашому регіоні? Складіть пам’ятку профілактичних дій, які слід виконувати кожній людині протягом життя.
20.01.2023
Тема " Статеві клітини. Л.р. Вивчення будови статевих клітин людини" - опрацювати конспект уроку
§ 49. Статеві клітини. Особливості гаметогенезу у людини
Які існують способи розмноження? Під час якого способу розмноження утворюються статеві клітини? Чому чоловічі й жіночі статеві клітини мають різний розмір?
Статеві залози і статеві клітини
Статевими залозами у людини є яєчка (у чоловіків) і яєчники (у жінок). Яєчка — овальні парні статеві залози, що містяться поза черевною порожниною у шкірному мішку (мошонці). Вони належать до залоз змішаної секреції: зовнішня функція — це утворення сперматозоїдів, а внутрішня — виділення гормону тестостерону.
Кожне яєчко складається приблизно з 1000 звивистих сім’яних канальців загальною довжиною до 300-400 м. Під час статевого дозрівання у сім’яних каналах яєчок утворюються чоловічі статеві клітини — сперматозоїди. З яєчок вони надходять до придатків, де дозрівають упродовж двох тижнів.
Яєчники — це парні статеві залози мигдалеподібної форми. У них утворюються й дозрівають жіночі статеві клітини — яйцеклітини. Яєчники також утворюють статеві гормони естрадіол і прогестерон. До черевної порожнини яєчники прикріплені кількома зв’язками. Розмір яєчника становить 3 x 2 x 1 см, а важить він близько 7 г.
Сперматозоїди — це рухливі клітини, які мають три відділи — головку, шийку й хвіст. У хвості містяться спеціальні білки, які забезпечують рух сперматозоїда. У результаті коливальних рухів хвоста сперматозоїд може самостійно рухатися головкою вперед зі швидкістю 2-3 мм за хвилину. В шийці зосереджені мітохондрії, що виробляють енергію, яка використовується для руху. Вона містить також видозмінену центросому, яка сприяє процесові поділу заплідненого яйця. Головка клітини містить ядро зі спадковим матеріалом і спеціальну органелу — акросому. Вона потрібна для того, щоб сперматозоїд міг подолати оболонки яйцеклітини під час запліднення: ферменти, які містяться в акросомі, цю оболонку розчиняють.
Яйцеклітина набагато більша, ніж сперматозоїд. Вона містить поживні речовини, які забезпечують перші поділи майбутнього зародка, і не має джгутика. Спадковий матеріал яйцеклітини міститься в ядрі. Зовні її оточують спеціальні оболонки, які утворюються під час розвитку яйцеклітини в яєчнику. Вони перешкоджають проникненню в яйцеклітину більш, ніж одного сперматозоїда та сприяють вкоріненню зародка в слизову оболонку матки.
Процес утворення статевих клітин у статевих залозах називають гаметогенезом. В яєчках відбувається сперматогенез, а в яєчниках — оогенез.
Сперматогенез у людини
Сперматогенез — це процес розвитку сперматозоїдів у людини (мал. 49.1). Він відбувається в сім’яних канальцях чоловічої статевої залози — сім’янику. Процес сперматогенезу складний, він завершується в період статевої зрілості утворенням сперматозоїдів — зрілих чоловічих статевих клітин, здатних до запліднення. Утворенню сперматозоїдів передує дворазовий (такий, що швидко настає один за одним) поділ, у результаті якого в ядрі статевої клітини залишається половина хромосом (23 замість 46).
Розрізняють чотири періоди сперматогенезу: розмноження, ріст, дозрівання й формування.
У період розмноження сперматогонії (первинні чоловічі статеві клітини) кілька разів діляться шляхом мітозу. У період росту утворені клітини збільшуються в розмірах, а їхні ядра проходять першу фазу (профазу першого поділу) мейозу.
У результаті вони стають сперматоцитами першого порядку.
У період дозрівання проходять наступні фази мейозу, й утворюються сперматоцити другого порядку (після першого поділу) і сперматиди (після другого поділу). З одного сперматоциту першого порядку утворюються спочатку два сперматоцити другого порядку, а потім — чотири сперматиди. Під час періоду формування сперматиди перетворюються на зрілі чоловічі статеві клітини — сперматозоїди.
Мал. 49.1. Сперматогенез у людини
Мал. 49.2. Оогенез у людини
Оогенез у людини
Оогенез — це процес розвитку яйцеклітин (мал. 49.2). Цей процес пов’язаний з ростом і розвитком первинних фолікулів, розміщених у корковому шарі яєчника. Первинний фолікул складається з незрілої яйцеклітини, оточеної шаром епітеліальних клітин, і сполучною тканиною.
У першу (фолікулярну) фазу менструального циклу починається ріст одного або кількох первинних фолікулів, але стадії повного дозрівання досягає зазвичай один фолікул; інші зазнають регресу. Процес дозрівання фолікула за 28-денного менструального циклу вкладається в 14 днів (за 21-денного — у 10-11 днів).
Розрізняють три періоди оогенезу: розмноження, росту й дозрівання. У період розмноження відбувається збільшення кількості оогоніїв (первинних жіночих статевих клітин) шляхом мітотичних поділів. У період росту поділ оогоніїв припиняється, і вони утворюють ооцити першого порядку. Ооцити заглиблюються в тканини яєчника, вкриваються оболонками й утворюють фолікули. У кінці періоду росту в ооциті відбувається накопичення жовтка. Протягом періоду дозрівання відбувається два поділи мейозу, в результаті яких у ядрі статевої клітини залишається половина хромосом (23 замість 46). Після першого поділу утворюється ооцит другого порядку й перше полярне тільце, а після другого — зріла яйцеклітина і друге полярне тільце. Полярні тільця не беруть участі у процесах розмноження й виконують функцію видалення зайвого генетичного матеріалу.
Таким чином, на відміну від сперматогенезу, під час оогенезу з однієї вихідної клітини утворюється лише одна повноцінна зріла гамета. Крім того, характерною особливістю оогенезу є те, що періоди розмноження й росту гамет відбуваються ще в ембріональному періоді розвитку організму дівчинки, а всі стадії сперматогенезу — після періоду статевого дозрівання хлопчика.
Мал. 49.3. Аномальні форми сперматозоїдів, що можуть виникнути за умови зловживання алкоголем
Вплив різних факторів на гаметогенез
Процес утворення гамет у людини залежить від генетичних, гормональних та інших факторів.
Гаметогенез у людини регулюється чотирма генами, три з яких (О, Т, Tif) розташовані на Х-хромосомі, а один (Rtif) — на У-хромосомі. Ген О відповідає за оогенез, а Т — за сперматогенез. Ген Tif блокує роботу гена Т, що дозволяє працювати гену О. Те, який з цих генів буде працювати, залежить від гена Rtif, локалізованого на Y-хромосомі. За наявності в клітині Y-хромосоми ген Rtif блокує ген Tif. У такій ситуації працює ген Т і організм виробляє сперматозоїди. Після початку продукування гамет тонку регуляцію цього процесу організм здійснює гормонально за допомогою ендокринної системи.
Але на гаметогенез можуть впливати й інші фактори. Вкрай негативну дію на цей процес надають алкоголь, паління і вживання наркотичних речовин, а також деякі фактори середовища (радіаційне випромінення, певні хімічні речовини тощо). Ці фактори можуть порушувати процес формування сперматозоїдів (мал. 49.3), що стає причиною їх недостатньої рухливості й безпліддя. Вони становлять суттєву небезпеку і для ооцитів під час їхнього дозрівання й формування оболонок. Крім того, ці фактори суттєво підвищують кількість мутацій в статевих клітинах, що також погано відбивається на їхній життєздатності й підвищує ризик народження дітей зі спадковими вадами.
Отже, тепер ви знаєте
1. Що таке гаметогенез? 2. Як відбувається сперматогенез у людини? 3. Як відбувається оогенез у людини? 4. Які фактори можуть негативно впливати на гаметогенез людини? 5*. Наведіть спільні та відмінні риси сперматогенезу та оогенезу.
Запитання та завдання
6. Алкоголізм може бути причиною мутацій у будь-яких клітинах організму. Але мутації, що виникають в гаметах, вважаються одними з найбільш небезпечних. Чому? 7*. Складіть перелік дій, які у повсякденному житті допоможуть знизити ризик пошкодження статевих клітин в організмі людини.
24.01.2023
Тема" Особливості гаметогенезу людини" - переглянути відео урок. Опрацювати конспект уроку
https://www.youtube.com/watch?v=FX9f_9fBpL0 - посилання на відео урок
Тема. Статеві клітини. Особливості гаметогенезу у людини
ХІД УРОКУ
1.
Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.
1. З перелічених прикладів розмноження виберіть статеве:
а) партеногенез у бджіл;
б) брунькування у коралових поліпів;
в) кон’югація в інфузорій;
г) злиття гамет – яйцеклітини і спермія – у зародковому мішку
покритонасінних рослин.
2. З перелічених прикладів розмноження виберіть нестатеве:
а) спороутворення у мохів;
б) брунькування у дріжджів;
в) фрагментація слані (талому) у лишайника;
г) кон’югація у бактерії кишкової палички.
3. Внаслідок овоґенезу утворюються:
а) овоцити;
б) овогонії;
в) напрямні тільця;
г) яйцеклітина.
4. Внутрішнє запліднення характерне для:
а) ссавців;
б) земноводних;
в) комах;
г) плазунів.
5. Вегетативне розмноження з допомогою вусиків характерне
для:
а) гороху;
б) суниці;
в) картоплі;
г) цибулі.
6. Жіночі статеві залози:
а) сім’яники;
б) яєчники;
в) жовте тіло;
г) матка.
7. Гамета – це статева клітина.
8. Бактерії розмножуються з допомогою спор.
9. Робочі бджоли – це самки з недорозвиненими органами
розмноження.
10. Вегетативне розмноження здійснюється з допомогою
кон’югації .
11. Гаметогенез – це процес утворення соматичних клітин.
12. Яйцеклітина і сперматозоїд мають гаплоїдний набір
хромосом.
1. Мотивація
навчально-пізнавальної діяльності учнів.
У XVII ст. існувало два табори вчених.
Представники
першого – овісти, вважали, що в яйці
знаходиться уже сформована істота.
Засновник медицини Гіппократ висловив думку, що курча готовеньким чекає
в яйці свого часу. Видатний фізіолог А.
Галлер казав: « якщо яєчник може містити багато поколінь, то немає нічого
безглуздого в тому, що він їх містить усі».
Представники іншого
напряму – анімалькулісти віддавали перевагу сперматозоїдам. Римський філософ
Хто ж правий овісти
чи анімалькулісти? Де знаходяться «чарівні
гени», що кожна істота одержує у спадок?
Де шукати відповідь?
Для цього треба зазирнути всередину статевих клітин, вивчити їх будову і процеси утворення.
1. Вивчення нового матеріалу.
Статеві залози і статеві
клітини
Статевими залозами у людини є
яєчка (у чоловіків) і яєчники (у жінок). Яєчка — овальні парні статеві залози,
що містяться поза черевною порожниною у шкірному мішку (мошонці). Вони належать
до залоз змішаної секреції: зовнішня функція — це утворення сперматозоїдів, а
внутрішня — виділення гормону тестостерону.
Кожне яєчко складається приблизно
з 1000 звивистих сім’яних канальців загальною довжиною до 300-400 м. Під час
статевого дозрівання у сім’яних каналах яєчок утворюються чоловічі статеві
клітини — сперматозоїди. З яєчок вони надходять до придатків, де дозрівають
упродовж двох тижнів.
Яєчники — це парні статеві залози мигдалеподібної форми. У
них утворюються й дозрівають жіночі статеві клітини — яйцеклітини. Яєчники
також утворюють статеві гормони естрадіол і прогестерон. До черевної порожнини
яєчники прикріплені кількома зв’язками. Розмір яєчника становить 3 x 2 x 1 см,
а важить він близько 7 г.
Сперматозоїди — це рухливі клітини, які мають три відділи —
головку, шийку й хвіст. У хвості містяться спеціальні білки, які забезпечують
рух сперматозоїда. У результаті коливальних рухів хвоста сперматозоїд може
самостійно рухатися головкою вперед зі швидкістю 2-3 мм за хвилину. В шийці зосереджені
мітохондрії, що виробляють енергію, яка використовується для руху. Вона містить
також видозмінену центросому, яка сприяє процесові поділу заплідненого яйця.
Головка клітини містить ядро зі спадковим матеріалом і спеціальну органелу —
акросому. Вона потрібна для того, щоб сперматозоїд міг подолати оболонки
яйцеклітини під час запліднення: ферменти, які містяться в акросомі, цю
оболонку розчиняють.
Яйцеклітина набагато більша, ніж
сперматозоїд. Вона містить поживні речовини, які забезпечують перші поділи
майбутнього зародка, і не має джгутика. Спадковий матеріал яйцеклітини
міститься в ядрі. Зовні її оточують спеціальні оболонки, які утворюються під
час розвитку яйцеклітини в яєчнику. Вони перешкоджають проникненню в
яйцеклітину більш, ніж одного сперматозоїда та сприяють вкоріненню зародка в
слизову оболонку матки.
Процес утворення статевих клітин
у статевих залозах називають гаметогенезом. В яєчках відбувається
сперматогенез, а в яєчниках — оогенез.
Сперматогенез у людини
Сперматогенез — це процес розвитку сперматозоїдів у людини. Він
відбувається в сім’яних канальцях чоловічої статевої залози — сім’янику. Процес
сперматогенезу складний, він завершується в період статевої зрілості утворенням
сперматозоїдів — зрілих чоловічих статевих клітин, здатних до запліднення.
Утворенню сперматозоїдів передує дворазовий (такий, що швидко настає один за
одним) поділ, у результаті якого в ядрі статевої клітини залишається половина
хромосом (23 замість 46).
Розрізняють чотири періоди
сперматогенезу: розмноження, ріст, дозрівання й формування.
У період розмноження
сперматогонії (первинні чоловічі статеві клітини) кілька разів діляться шляхом
мітозу. У період росту утворені клітини збільшуються в розмірах, а їхні ядра
проходять першу фазу (профазу першого поділу) мейозу.
У результаті вони стають
сперматоцитами першого порядку.
У період дозрівання проходять наступні фази мейозу, й утворюються сперматоцити другого порядку (після першого поділу) і сперматиди (після другого поділу). З одного сперматоциту першого порядку утворюються спочатку два сперматоцити другого порядку, а потім — чотири сперматиди. Під час періоду формування сперматиди перетворюються на зрілі чоловічі статеві клітини — сперматозоїди.
Оогенез у людини
Оогенез — це процес розвитку яйцеклітин (мал. 49.2). Цей
процес пов’язаний з ростом і розвитком первинних фолікулів, розміщених у
корковому шарі яєчника. Первинний фолікул складається з незрілої яйцеклітини,
оточеної шаром епітеліальних клітин, і сполучною тканиною.
У першу (фолікулярну) фазу
менструального циклу починається ріст одного або кількох первинних фолікулів,
але стадії повного дозрівання досягає зазвичай один фолікул; інші зазнають
регресу. Процес дозрівання фолікула за 28-денного менструального циклу
вкладається в 14 днів (за 21-денного — у 10-11 днів).
Розрізняють три періоди оогенезу:
розмноження, росту й дозрівання. У період розмноження відбувається збільшення
кількості оогоніїв (первинних жіночих статевих клітин) шляхом мітотичних
поділів. У період росту поділ оогоніїв припиняється, і вони утворюють ооцити
першого порядку. Ооцити заглиблюються в тканини яєчника, вкриваються оболонками
й утворюють фолікули. У кінці періоду росту в ооциті відбувається накопичення
жовтка. Протягом періоду дозрівання відбувається два поділи мейозу, в
результаті яких у ядрі статевої клітини залишається половина хромосом (23
замість 46). Після першого поділу утворюється ооцит другого порядку й перше
полярне тільце, а після другого — зріла яйцеклітина і друге полярне тільце.
Полярні тільця не беруть участі у процесах розмноження й виконують функцію
видалення зайвого генетичного матеріалу.
Таким чином, на відміну від сперматогенезу, під час оогенезу з однієї вихідної клітини утворюється лише одна повноцінна зріла гамета. Крім того, характерною особливістю оогенезу є те, що періоди розмноження й росту гамет відбуваються ще в ембріональному періоді розвитку організму дівчинки, а всі стадії сперматогенезу — після періоду статевого дозрівання хлопчика.
Вплив різних факторів на
гаметогенез
Процес утворення гамет у людини
залежить від генетичних, гормональних та інших факторів.
Гаметогенез у людини регулюється
чотирма генами, три з яких (О, Т, Tif) розташовані на Х-хромосомі, а один (Rtif)
— на У-хромосомі. Ген О відповідає за оогенез, а Т — за сперматогенез. Ген Tif
блокує роботу гена Т, що дозволяє працювати гену О. Те, який з цих генів буде
працювати, залежить від гена Rtif, локалізованого на Y-хромосомі. За
наявності в клітині Y-хромосоми ген Rtifблокує ген Tif. У такій
ситуації працює ген Т і організм виробляє сперматозоїди. Після початку
продукування гамет тонку регуляцію цього процесу організм здійснює гормонально
за допомогою ендокринної системи.
Але
на гаметогенез можуть впливати й інші фактори. Вкрай негативну дію на цей
процес надають алкоголь, паління і вживання наркотичних речовин, а також деякі
фактори середовища (радіаційне випромінення, певні хімічні речовини тощо). Ці
фактори можуть порушувати процес формування сперматозоїдів (мал. 49.3), що стає
причиною їх недостатньої рухливості й безпліддя. Вони становлять суттєву
небезпеку і для ооцитів під час їхнього дозрівання й формування оболонок. Крім
того, ці фактори суттєво підвищують кількість мутацій в статевих клітинах, що
також погано відбивається на їхній життєздатності й підвищує ризик народження
дітей зі спадковими вадами.
3. Узагальнення та систематизація знань.
Статеві клітини
виконують функцію передачі спадкової інформації від батьків до потомства. У
хребетних вони утворюються у статевих органах у кілька стадій: розмноження,
росту, дозрівання та формування.
Біологічне
значення запліднення полягає у збільшенні спадкового різноманіття, оскільки
нащадки поєднують у собі ознаки материнського і батьківського організмів.
1. Що таке гаметогенез? 2. Як
відбувається сперматогенез у людини? 3. Як відбувається оогенез у людини? 4.
Які фактори можуть негативно впливати на гаметогенез людини? 5*. Наведіть
спільні та відмінні риси сперматогенезу та оогенезу.
26.01.2023
Тема"Суть та біологічне значення запліднення. Причини порушення процесів запліднення у людини" - опрацювати відео урок ( письмово)
https://www.youtube.com/watch?v=kyuXxfSxtPA - посилання на відео урок
https://naurok.com.ua/laboratorna-robota-vivchennya-etapiv-embriogenezu-109173.html - перейти за посиланням , виконати Л.Р.
Висновок краще зробити за алгоритмом:
Після запліднення ________ сперматозоїдом утворюється __________, яка
починає кратно поділятися. Такий поділ називається ________ і в результаті
нього утворюється _________. Наступним етапом є _________. Спочатку утворюються
два зародкові шари: _______ і ________. Потім утворюється третій шар -
___________. Далі утворюються основні тканини. Цей процес отримав назву
________. Після цього починається утворення органів - ____________. З моменту
закладання нервової трубки зародок називається ____________. Розвиток ембріону
в хордових закінчується ____________.
07.02.2023
Тема" Чинникки здатні справляти позитивний чи негативний вплив на процеси росту та розвитку людини" - опрацювати відео урок. Виписати чинники , які впливають на ріст та розвиток людини (позитивні та негативні).
https://www.youtube.com/watch?v=BUuaL0wiFcY - посилання на відео урок
Тематичне оцінювання
Тема: Репродукція та розвиток
І варіант
І рівень
1. Укажіть фізичний онкогенний фактор.
а) віруси; б) бензопірен; в) іонізуюче випромінювання; г) бактерії.
2. Процес утворення
чоловічих статевих клітин називається:
а)
гаметогенез; б) сперматогенез;
в)овогенез; г) всі відповіді вірні.
3. Репродукція – це: а)
розвиток собі подібних б) відтворення
собі подібних в) поділ навпіл собі подібних
г) відсутня правильна відповідь.
4. Пересадка органів і тканин в
межах одного організму називається :
а) ксенотрансплантація б) автотрансплантація в) алотрансплантація г) правильна відповідь відсутня.
5. На процес регенерації не
впливає :
а) гормональний фон; б) настрій; в) стан центральної нервової системи; г) вік.
ІІ рівень
6. Встановіть
відповідність між прикладом регенерації та її типом
А) репаративна регенерація; Б) фізіологічна регенерація
1) відновлення
втраченої кінцівки; 2) відновлення
еритроцитів кожні 120 діб; 3)
відновлення епітелію слизових оболонок;
4) процес відновлення зламаної гілки деревом; д) відновлення гепатоцитів; г) відновлення
хвоста ящіркою.
14.02.2023
Тема" Адаптація як загальна властивість біологічних систем. Подразливість, рух" - перегляньте відео урок. опрацювати параграф 2 ст 8.На ст 10 перевірте здобуті знання.
https://www.youtube.com/watch?v=lYEl1TWDob4 - посилання на відео урок
16.02.2023
ема" Адаптація , як загальна властивість біологічних систем. Саморегуляція" - опрацювати матеріал за посиланнями
переглянути презентацію:
https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-uroku-klasifikaciya-i-vlastivosti-adaptaciy-113622.html
впереглянути відео:
https://www.youtube.com/watch?v=bsemV1KNQFQ
- посилання на підручник Біологія і екологія (Соболь) 11 клас
https://pidruchnyk.com.ua/1244-biologi-11-klas-sobol.html - § 1, 2 стр. 4-11
- Створити конспект теми, робота з підручником. (Заповнити табличку в робочих зошитах використовуючи матеріал підручника с.5-6 Соболь В.І)
Група адаптацій | Приклади | Значення адаптацій |
Структурні |
|
|
Фізіологічні |
|
|
Етологічні |
|
Адаптація — це пристосування живих систем до тих чи інших умов середовища існування. Усі види адаптації — це результат дії еволюційного процесу на основі природного добору. Адаптації можуть виникати до абіотичних і біотичних факторів і бути спрямовані на підвищення стійкості організмів.
Шляхи адаптацій можуть бути різними, а саме:
1. Морфологічні (захисне забарвлення, колючки, товста кутикула, волосяний покрив, жировий шар і т. ін.).
2. Фізіологічні адаптації (стійкість фізіологічних параметрів: постійна температура тіла, вміст кисню, вуглекислого газу, вміст цукру в крові і т. ін.).
3. Біохімічні адаптації (постійність біохімічних процесів).
4. Етологічні адаптації (поведінкові реакції як адаптації організму).
З позицій учення Ч. Дарвіна були пояснені різноманітні адаптації живих істот до умов середовища життя. Зокрема, вивчено різні види захисних забарвлень, форми тіла й поведінки організмів, які роблять їх менш уразливими для ворогів.
Тварини із захисними забарвленням і формою тіла в разі небезпеки, маскуючись, приймають певну позу. Наприклад, завмерши, гусінь метеликів-п’ядунів або тропічні комахи-паличники стають схожими на сухі сучки й зовсім непомітні на рослинах. У помірних широтах завдяки сезонним линянням ссавці й птахи набувають темного літнього чи світлого зимового забарвлення, що відпо- відає тлу довкілля. Деякі тварини здатні змінювати забарвлення залежно від фону середовища — камбала, восьминоги, хамелеони та інші.
За явища демонстрації, навпаки, забарвлення і поведінка тварин роблять їх помітними на тлі довкілля. Попереджувальне й погрозливе забарвлення та поведінка сигналізують ворогам про неїстівність таких тварин (колорадський жук, сонечко) або їхню добру захищеність (жалоносні оси, бджоли, отруйні змії) Гарним прикладом адаптації до умов середовища є мімікрія. Мімікрія (від грец. мімікос — наслідувальний) — це здатність до уподібнення за забарвленням, формою чи поведінкою організмів одного виду (моделей) особинами іншого (імітаторами). Дві форми мімікрії відкрили англійський учений Г. Бейтс та німецький — Ф. Мюллер.
За бейтсівської мімікрії гірше захищений вид уподібнюється добре захищеному, а за мюллерівської — кілька захищених видів наслідують один одного, утворюючи своєрідне кільце: їхні вороги, виробивши рефлекс відрази до одного з видів «кільця», не чіпають також й інших.
Прикладом бейтсівської мімікрії слугують деякі тропічні метелики-білани, які подібні до неїстівних для птахів метеликів інших родин. Різні метелики, мухи, жуки наслідують отруйних ос і бджіл, неотруйні змії — отруйних тощо. Мюллерівську мімікрію ілюструють отруйні членистоногі з попереджувальним червоним забарвленням з чорними плямами (сонечка, клоп-солдатик та ін.) або жовто-чорним (різні види ос, деякі павуки). Мімікрія у рослин — це окремі пристосування, що нагадують інші види. Так, у деяких рослин квітки не мають нектарників, однак вони нагадують квітки гарних нектароносіїв і цим приваблюють комах-запилювачів. Квітки деяких тропічних орхідей за формою й забарвленням нагадують самок певних видів метеликів. Самці цих комах запилюють їх у разі парування.
Наслідком адаптаційних процесів є існування аналогічних і гомологічних органів, а також рудиментів та атавізмів.
Гомологія (від грецьк. гомологія — відповідність) — це відповідність загального плану будови органів різних видів, зумовлена їхнім спільним походженням.
Унаслідок адаптацій до різних умов життя гомологічні органи в різних видів можуть значно відрізнятися між собою, і єдність їхнього походження встановлюють лише на підставі досліджень внутрішньої будови, індивідуального розвитку, даних палеонтології тощо.
Прикладами гомологічних органів є передні кінцівки (нога, крило, рука, ласти тощо) різних хребетних тварин або видозміни кореня вищих рослин (коренеплід, коренева бульба тощо)
В особин різних таксономічних груп може спостерігатися конвергенція — поява різних ознак у результаті пристосування різних організмів до тих самих умов проживання (метелики і птахи, кити й риби). Так виникають аналогічні органи.
Аналогії (від грецьк. аналогія — подібність) — це подібність будови органів різного походження, які виконують однакові функції.
Аналогічними органами є, наприклад, крила птахів і комах. У птахів крила розвинулись як видозміна передніх кінцівок, а в комах — як бокові вирости поверхні тіла. Також аналогічними органами є зябра риб, молюсків і ракоподібних, а в рослин — колючки, які є видозмінами пагона (глід) чи листків (барбарис, кактуси).
Рудименти (від лат. рудиментум — зачаток) — це органи, недорозвинені чи спрощені в особин певного виду внаслідок утрати своїх функцій протягом філогенезу, наприклад, залишки тазового поясу в китів, недорозвинені очі кротів, лускоподібні листки верблюжої колючки. Тобто ці адаптації предків стали непотрібними для нащадків у зв’язку з адаптацією до інших умов життя. Їх редукція дозволила організму зберегти матеріальні й енергетичні ресурси для інших, більш потрібних адаптацій. Атавізми (від лат. атавіс — предок) — прояв у окремих представників виду станів ознак, притаманних їхнім предкам. Наприклад, інколи народжуються люди з хвостом, густим волоссям на всьому тілі, з багатьма сосками. Це явище демонструє розвиток адаптацій предків завдяки збою у спадковій програмі чи процесі ембріогенезу. Будь-яка адаптація є складним комплексом морфологічних, фізіолого-біохімічних і генетичних узаємодій. Тому, навіть у випадку втрати потреби в ній та її редукції, потенційна можливість її відтворення ще довго зберігається в геномі виду.
Преадаптації
Адаптації живих організмів не виникають із нічого. Їхній розвиток базується на тих структурах і можливостях, які вже є в цих організмів. Якщо для адаптації до певних умов потрібно утворити складну структуру, то часто буває набагато простіше змінити функцію вже існуючої структури або органа. Ознаки організму (його структури, біохімічні або фізіологічні особливості тощо), які потенційно можуть стати основою пристосувань у змінених умовах існування, називають преадаптаціями.
Прикладом преадаптації можуть бути м'ясисті плавці предків амфібій, які походять від кистеперих риб. Вони виконували функцію забезпечення маневрування під час плавання. Але після переселення на мілководдя вони почали виконувати допоміжну функцію — забезпечення повзання на мулистому дні там, де плавати було неможливо. У процесі пристосування кистеперих риб до життя на суходолі плавці втратили свою стару основну функцію. А допоміжна функція стала для них новою основною. Плавці перетворилися на лапи, що дозволило тваринам адаптуватися до життя на суходолі. Кількість плавців визначила і кількість лап у нащадків цих риб. Усі вони стали чотирилапими.
Постадаптації
Адаптації, що виникли в організмі, не є завершеними, вони постійно вдосконалюються. Еволюційні зміни, які вдосконалюють уже існуючі адаптації організмів, називають постадаптацією. Постадаптації можуть формуватися як у межах одного виду, так і під час утворення нових видів шляхом мікроеволюції.
У випадку постадаптації не виникає нових пристосувань. Але суттєво вдосконалюються ті пристосування, які вже є в цієї систематичної групи організмів.
Прикладом постадаптації є пристосування представників родини Жирафові до харчування листям дерев. Для успішного їх споживання була потрібна видовжена шия, яка дозволяла діставати листя з верхньої частини крон. Адаптацією до цього типу живлення було видовження шиї. А от ступінь видовження залежав уже від форми і розмірів крони дерев, листя яких споживали тварини. Тому довжина шиї в окапі, які живуть у лісах, є меншою, ніж у жирафів, які об'їдають високі дерева в саванах.
Стратегії адаптацій організмів
Адаптації до умов існування можуть утворюватися різними шляхами. Певний шлях, яким відбувається адаптація організму до середовища, називають стратегією адаптації. Так, рослини в лісі можуть адаптуватися до різних варіантів умов середовища: або стають високими і займають верхні яруси лісу, або низькими і займають його нижні яруси. Тому світлолюбні рослини адаптуються до умов гарного освітлення, а тіньовитривалі — до умов із низьким рівнем освітлення. Кожний із цих варіантів потребує цілого комплексу специфічних пристосувань, які є характерними для рослин, що вибрали конкретну адаптаційну стратегію.
21.02.2023
Роботи надсилайте на Viber 0668804185 ,або електронну адресу kukalosveta1990@gmail.com
посилання на онлайн підручник - https://pidruchnyk.com.ua/1243-biologiya-11-klas-ostapchenko.html
https://www.youtube.com/watch?v=bP5UYQ5aQZg
23.02.2023
Тема" Загальні закономірності формування адаптацій. властивості адаптацій" - переглянути відео урок,опрацювати параграф 3 .ст 10.На ст 11 перевірте здобуті знання.
https://www.youtube.com/watch?v=8IOUxqlbcyA - посилання на відео урок
Тема " Поняття про екологічно пластичні та екологічно непластичні види. Поняття про адаптивну радіацію" -
https://www.youtube.com/watch?v=_MjyAn6EUvE&t=148s - посилання на відео урок
07.03.2023
Тема" Життєві форми рослин та тварин як адаптації до середовища існування" - опрацювати параграф 16 підручника ст 57.
Тема:"Організм як середовище мешкання" - параграф 13 ст.43, опрацювати
Роботи надсилайте на Viber 0668804185 ,або електронну адресу kukalosveta1990@gmail.com
посилання на онлайн підручник - https://pidruchnyk.com.ua/1243-biologiya-11-klas-ostapchenko.html
Тема:" Поширення паразитизму серед різних груп організмів" - переглянути та опрацювати відео урок.
Тематичне оцінювання знань учнів з теми :"Адаптації"
https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=6311009 - посилання на тестові завдання.
https://www.youtube.com/watch?v=pFPt_tulpDo - посилання на відео урок
Комментариев нет:
Отправить комментарий