Роботи надсилайте на Viber 0668804185 ,або електронну адресу kukalosveta1990@gmail.com
посилання на онлайн підручник - https://pidruchnyk.com.ua/1243-biologiya-11-klas-ostapchenko.html
17.01.2023
Тема" Адаптація як загальна властивість біологічних систем. Подразливість, рух" - перегляньте відео урок. опрацювати параграф 2 ст 8.На ст 10 перевірте здобуті знання.
18.01.2023
Тема" Адаптація , як загальна властивість біологічних систем. Саморегуляція" - опрацювати матеріал за посиланнями
переглянути презентацію:
https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-uroku-klasifikaciya-i-vlastivosti-adaptaciy-113622.html
впереглянути відео:
https://www.youtube.com/watch?v=bsemV1KNQFQ
- посилання на підручник Біологія і екологія (Соболь) 11 клас
https://pidruchnyk.com.ua/1244-biologi-11-klas-sobol.html - § 1, 2 стр. 4-11
- Створити конспект теми, робота з підручником. (Заповнити табличку в робочих зошитах використовуючи матеріал підручника с.5-6 Соболь В.І)
Група адаптацій | Приклади | Значення адаптацій |
Структурні |
|
|
Фізіологічні |
|
|
Етологічні |
|
Адаптація — це пристосування живих систем до тих чи інших умов середовища існування. Усі види адаптації — це результат дії еволюційного процесу на основі природного добору. Адаптації можуть виникати до абіотичних і біотичних факторів і бути спрямовані на підвищення стійкості організмів.
Шляхи адаптацій можуть бути різними, а саме:
1. Морфологічні (захисне забарвлення, колючки, товста кутикула, волосяний покрив, жировий шар і т. ін.).
2. Фізіологічні адаптації (стійкість фізіологічних параметрів: постійна температура тіла, вміст кисню, вуглекислого газу, вміст цукру в крові і т. ін.).
3. Біохімічні адаптації (постійність біохімічних процесів).
4. Етологічні адаптації (поведінкові реакції як адаптації організму).
З позицій учення Ч. Дарвіна були пояснені різноманітні адаптації живих істот до умов середовища життя. Зокрема, вивчено різні види захисних забарвлень, форми тіла й поведінки організмів, які роблять їх менш уразливими для ворогів.
Тварини із захисними забарвленням і формою тіла в разі небезпеки, маскуючись, приймають певну позу. Наприклад, завмерши, гусінь метеликів-п’ядунів або тропічні комахи-паличники стають схожими на сухі сучки й зовсім непомітні на рослинах. У помірних широтах завдяки сезонним линянням ссавці й птахи набувають темного літнього чи світлого зимового забарвлення, що відпо- відає тлу довкілля. Деякі тварини здатні змінювати забарвлення залежно від фону середовища — камбала, восьминоги, хамелеони та інші.
За явища демонстрації, навпаки, забарвлення і поведінка тварин роблять їх помітними на тлі довкілля. Попереджувальне й погрозливе забарвлення та поведінка сигналізують ворогам про неїстівність таких тварин (колорадський жук, сонечко) або їхню добру захищеність (жалоносні оси, бджоли, отруйні змії) Гарним прикладом адаптації до умов середовища є мімікрія. Мімікрія (від грец. мімікос — наслідувальний) — це здатність до уподібнення за забарвленням, формою чи поведінкою організмів одного виду (моделей) особинами іншого (імітаторами). Дві форми мімікрії відкрили англійський учений Г. Бейтс та німецький — Ф. Мюллер.
За бейтсівської мімікрії гірше захищений вид уподібнюється добре захищеному, а за мюллерівської — кілька захищених видів наслідують один одного, утворюючи своєрідне кільце: їхні вороги, виробивши рефлекс відрази до одного з видів «кільця», не чіпають також й інших.
Прикладом бейтсівської мімікрії слугують деякі тропічні метелики-білани, які подібні до неїстівних для птахів метеликів інших родин. Різні метелики, мухи, жуки наслідують отруйних ос і бджіл, неотруйні змії — отруйних тощо. Мюллерівську мімікрію ілюструють отруйні членистоногі з попереджувальним червоним забарвленням з чорними плямами (сонечка, клоп-солдатик та ін.) або жовто-чорним (різні види ос, деякі павуки). Мімікрія у рослин — це окремі пристосування, що нагадують інші види. Так, у деяких рослин квітки не мають нектарників, однак вони нагадують квітки гарних нектароносіїв і цим приваблюють комах-запилювачів. Квітки деяких тропічних орхідей за формою й забарвленням нагадують самок певних видів метеликів. Самці цих комах запилюють їх у разі парування.
Наслідком адаптаційних процесів є існування аналогічних і гомологічних органів, а також рудиментів та атавізмів.
Гомологія (від грецьк. гомологія — відповідність) — це відповідність загального плану будови органів різних видів, зумовлена їхнім спільним походженням.
Унаслідок адаптацій до різних умов життя гомологічні органи в різних видів можуть значно відрізнятися між собою, і єдність їхнього походження встановлюють лише на підставі досліджень внутрішньої будови, індивідуального розвитку, даних палеонтології тощо.
Прикладами гомологічних органів є передні кінцівки (нога, крило, рука, ласти тощо) різних хребетних тварин або видозміни кореня вищих рослин (коренеплід, коренева бульба тощо)
В особин різних таксономічних груп може спостерігатися конвергенція — поява різних ознак у результаті пристосування різних організмів до тих самих умов проживання (метелики і птахи, кити й риби). Так виникають аналогічні органи.
Аналогії (від грецьк. аналогія — подібність) — це подібність будови органів різного походження, які виконують однакові функції.
Аналогічними органами є, наприклад, крила птахів і комах. У птахів крила розвинулись як видозміна передніх кінцівок, а в комах — як бокові вирости поверхні тіла. Також аналогічними органами є зябра риб, молюсків і ракоподібних, а в рослин — колючки, які є видозмінами пагона (глід) чи листків (барбарис, кактуси).
Рудименти (від лат. рудиментум — зачаток) — це органи, недорозвинені чи спрощені в особин певного виду внаслідок утрати своїх функцій протягом філогенезу, наприклад, залишки тазового поясу в китів, недорозвинені очі кротів, лускоподібні листки верблюжої колючки. Тобто ці адаптації предків стали непотрібними для нащадків у зв’язку з адаптацією до інших умов життя. Їх редукція дозволила організму зберегти матеріальні й енергетичні ресурси для інших, більш потрібних адаптацій. Атавізми (від лат. атавіс — предок) — прояв у окремих представників виду станів ознак, притаманних їхнім предкам. Наприклад, інколи народжуються люди з хвостом, густим волоссям на всьому тілі, з багатьма сосками. Це явище демонструє розвиток адаптацій предків завдяки збою у спадковій програмі чи процесі ембріогенезу. Будь-яка адаптація є складним комплексом морфологічних, фізіолого-біохімічних і генетичних узаємодій. Тому, навіть у випадку втрати потреби в ній та її редукції, потенційна можливість її відтворення ще довго зберігається в геномі виду.
Преадаптації
Адаптації живих організмів не виникають із нічого. Їхній розвиток базується на тих структурах і можливостях, які вже є в цих організмів. Якщо для адаптації до певних умов потрібно утворити складну структуру, то часто буває набагато простіше змінити функцію вже існуючої структури або органа. Ознаки організму (його структури, біохімічні або фізіологічні особливості тощо), які потенційно можуть стати основою пристосувань у змінених умовах існування, називають преадаптаціями.
Прикладом преадаптації можуть бути м'ясисті плавці предків амфібій, які походять від кистеперих риб. Вони виконували функцію забезпечення маневрування під час плавання. Але після переселення на мілководдя вони почали виконувати допоміжну функцію — забезпечення повзання на мулистому дні там, де плавати було неможливо. У процесі пристосування кистеперих риб до життя на суходолі плавці втратили свою стару основну функцію. А допоміжна функція стала для них новою основною. Плавці перетворилися на лапи, що дозволило тваринам адаптуватися до життя на суходолі. Кількість плавців визначила і кількість лап у нащадків цих риб. Усі вони стали чотирилапими.
Постадаптації
Адаптації, що виникли в організмі, не є завершеними, вони постійно вдосконалюються. Еволюційні зміни, які вдосконалюють уже існуючі адаптації організмів, називають постадаптацією. Постадаптації можуть формуватися як у межах одного виду, так і під час утворення нових видів шляхом мікроеволюції.
У випадку постадаптації не виникає нових пристосувань. Але суттєво вдосконалюються ті пристосування, які вже є в цієї систематичної групи організмів.
Прикладом постадаптації є пристосування представників родини Жирафові до харчування листям дерев. Для успішного їх споживання була потрібна видовжена шия, яка дозволяла діставати листя з верхньої частини крон. Адаптацією до цього типу живлення було видовження шиї. А от ступінь видовження залежав уже від форми і розмірів крони дерев, листя яких споживали тварини. Тому довжина шиї в окапі, які живуть у лісах, є меншою, ніж у жирафів, які об'їдають високі дерева в саванах.
Стратегії адаптацій організмів
Адаптації до умов існування можуть утворюватися різними шляхами. Певний шлях, яким відбувається адаптація організму до середовища, називають стратегією адаптації. Так, рослини в лісі можуть адаптуватися до різних варіантів умов середовища: або стають високими і займають верхні яруси лісу, або низькими і займають його нижні яруси. Тому світлолюбні рослини адаптуються до умов гарного освітлення, а тіньовитривалі — до умов із низьким рівнем освітлення. Кожний із цих варіантів потребує цілого комплексу специфічних пристосувань, які є характерними для рослин, що вибрали конкретну адаптаційну стратегію.
Роботи надсилайте на Viber 0668804185 ,або електронну адресу kukalosveta1990@gmail.com
посилання на онлайн підручник - https://pidruchnyk.com.ua/1243-biologiya-11-klas-ostapchenko.html
Тема " Поняття про екологічно пластичні та екологічно непластичні види. Поняття про адаптивну радіацію" -
https://www.youtube.com/watch?v=_MjyAn6EUvE&t=148s - посилання на відео урок
Переглянути відео урок. Записати головне в робочий зошит
08.02.2023
Тема" Життєві форми рослин та тварин як адаптації до середовища існування" - опрацювати параграф 16 підручника ст 57.
16.02.2023
20.02.2023
Тема:"Організм як середовище мешкання" - параграф 13 ст.43, опрацювати
Роботи надсилайте на Viber 0668804185 ,або електронну адресу kukalosveta1990@gmail.com
посилання на онлайн підручник - https://pidruchnyk.com.ua/1243-biologiya-11-klas-ostapchenko.html
02.03.2023
Тема:" Поширення паразитизму серед різних груп організмів" - переглянути та опрацювати відео урок.
https://www.youtube.com/watch?v=pFPt_tulpDo - посилання на відео урок
07.03.2023
§ 17. АДАПТАЦІЇ ПАРАЗИТІВ ТА ЇХ ХАЗЯЇВ
Основні поняття й ключові терміни: ПАРАЗИТ. Хазяїн.
Пригадайте! Що таке паразитизм?
У світі цікавого
Слово «паразит» походить від грецького «parasites» - дармоїд, нахлібник. У Стародавній Греції, за часів Перикла (V ст. до н. е.), існував закон, згідно з яким відомі державні діячі в похилому віці перебували на утриманні держави. Для таких людей будували спеціальні пансіони, які називалися параситаріями, а самих мешканців називали параситами. А яке значення цього поняття в сучасному розумінні?
ЗМІСТ
Які адаптації паразитів до існування в організмі хазяїна?
ПАРАЗИТ - це організм, який живе на поверхні або в органах і тканинах інших видів організмів і використовує їх як джерело поживних речовин та місце проживання. Адаптації паразитів роблять їх однією з найуспішніших екологічних груп живих організмів.
агальними адаптаціями бактерій-паразитів є здатність утворювати токсини для пригнічення життєдіяльності хазяїна, швидке розмноження, наявність плазмід з генами стійкості до антибіотиків, утворення цист для існування за несприятливих умов. Ще однією цікавою особливістю бактерій-паразитів є здатність деяких видів маніпулювати собі на користь. Наприклад, шігела (Shigella flexneri), яка є збудником дизентерії, здатна впливати на гени епітеліальних клітин слизової оболонки кишечнику й стимулювати утворення актинових ниток-філоподій та спрощувати процес проникнення в ці клітини
Гриби-паразити пристосовані жити на поверхні або в тілі свого хазяїна. Ці істоти утворюють величезну кількість спор і мають різні способи їхнього поширення. Є гриби-паразити, які вистрілюють свої спори на мух (наприклад, пілоболуси, які випускають спори зі швидкістю 25 м/с). А зооспори водних паразитичних грибів (наприклад, сапролегній) мають джгутики й можуть плавати. Гриби можуть виділяти отруйні речовини і вбивати клітини, а потім уже живитися їхнім вмістом (наприклад, опеньок темний). Для живлення у багатьох паразитичних грибів (фітофтори, борошнисторосяних грибів) утворюються гаусторії. Це видозмінені нитки міцелію, що проникають у клітини й поглинають поживні речовини. Для існування за несприятливих умов і поширення гриби утворюють склероції (наприклад, ріжкові гриби) у вигляді сплетення ниток міцелію.
Рослини-паразити також поділяють на екто- й ендопаразитів. Ектопаразити (омела, повитиця, вовчок) проникають в організм хазяїна за допомогою видозмінених коренів-гаусторіїв і висмоктують поживні речовини. За походженням цих видозмін розрізняють такі групи, як кореневі (вовчок, петрів хрест) і стеблові (повитиця, омела) паразити. Ендопаразити переважно або повністю ростуть в організмі рослини-хазяїна, а залишають тіло господаря лише для здійснення розмноження (наприклад, рафлезії) (іл. 36).
Тварини-паразити мають найрізноманітніші адаптації, які полегшують існування в специфічних умовах гостального середовища. «Ніде у тваринному світі не проявляються з такою силою пристосувальні реакції організмів, як у паразитів», - так писав один з відомих паразитологів В. О. Догель (1882-1955). Серед морфологічних адаптацій тварин виокремлюють: розвиток органів прикріплення (присоски у сисунів, гачки у стьожаків, кігтики у вошей), зменшення розмірів тіла для внутрішньоклітинного або тканинного паразитування (лейшманії, споровики), антиферментні покриви (наприклад, тегумент у плоских червів, кутикула аскариди), втрату органів або навіть систем органів (втрата травної й нервової систем у стьожаків). Прикладами фізіологічних адаптацій є анаеробне дихання у гельмінтів, антизсідальні властивості слини п'явок. Особливе значення для тварин-паразитів мають репродуктивні адаптації, якими є гермафродитизм, розвинута статева система й підвищена плодючість, наявність основного й одно го або декількох проміжних хазяїв, партеногенез на стадії личинок та ін.
Якими є впливи паразитів на організм хазяїна?
Серед найзагальніших ознак паразитизму виокремлюють зв'язок з організмом хазяїна, залежність від його поживних речовин та певний ступінь небезпеки для хазяїна (патогенність). У чому полягає сутність впливу паразитів?
Механічні впливи виявляються у пошкодженні клітин, тканин й органів під час прикріплення, живлення, розвитку або міграцій паразита. Ці впливи призводять до порушення структури та функцій органів. Так, печінковий сисун може спричиняти закупорення кишечнику або жовчних шляхів, личинки аскариди, проникаючи в кров, руйнують стінки кишечнику, трутовик спричиняє трухлявіння дерев. Токсичний вплив здійснюють отруйні речовини (токсини) паразитів, що є продуктами їхньої життєдіяльності. Наприклад, токсини малярійного плазмодія, потрапляючи з еритроцитів у кров, провокують напади малярії. Трофічний вплив пов'язаний з використанням паразитами поживних речовин цитоплазми, рідин внутрішнього середовища, перетравленої їжі травного каналу, що веде до виснаження організму хазяїна. Алергічний вплив виявляється через виділення паразитами речовин-алергенів, що супроводжується алергічними реакціями. Сприяючий вплив паразити чинять на хвороботворні віруси та мікроорганізми, які за їхньою допомогою поширюються організмом або потрапляють в організм.
ак, повитиця й попелиці переносять віруси рослин, москіти й комарі - твариноподібних паразитів. Етологічний вплив пов'язаний з маніпуляціями поведінки хазяїв, що здійснюється за допомогою хімічних речовин. Так, одноклітинний паразит токсоплазма примушує мишей шукати кішок, які бажають їх з'їсти, круглі черви-нематоморфи змушують цвіркунів кидатися у воду, щоб черв'як міг отримати доступ до води, плоский черв'як лейкохлоридій парадоксальний у щупальцях равликів нагадує гусеницю, чим привертає увагу птахів, які його проковтують (іл. 37). Репродуктивний вплив паразитів полягає в їхньому впливові на розмноження. Так, краби під дією речовин вусоногого рака сакуліни втрачають здатність до розмноження і навіть змінюють стать
Зазначимо, що вплив паразита на організм хазяїна може бути й позитивним. Наприклад, той самий краб, уражений паразитом сакуліною, довго живе, люди, уражені паразитами, рідше страждають на алергічні хвороби, зокрема ядуху (астму), розсіяний склероз.
Отже, впливи паразитів на організм хазяїна відбуваються в різні способи, але зазвичай не викликають (окрім паразитоїдів) його загибелі. У процесі коеволюції у системі «паразит - хазяїн» утворилися взаємні адаптації, що забезпечують стійкість цієї системи.
Як організм хазяїна відповідає на оселення паразитів?
Хазяїн - організм, який є середовищем існування для інших організмів. Організм хазяїна може забезпечувати паразитів їжею (трофічні зв'язки), простором для проживання (топічні зв'язки), притулком (фабричні зв'язки) та здійснювати поширення або переміщення їх самих або їхніх стадій розвитку (форичні зв'язки). З хазяїном може бути пов'язане усе їхнє життя або якась частина онтогенезу.
Вплив хазяїна на паразита після зараження відбувається на усіх рівнях організації й спрямований на пригнічення життєдіяльності паразита або його знищення.
• Молекулярні реакції пов'язані із підвищенням вмісту вільних радикалів, синтезом захисних ферментів, зміною активності системи антиоксидантів.
• Клітинні відповіді проявляються у збільшенні розмірів клітин, в яких локалізуються паразити (наприклад, кокцидій або грегарин), у новоутвореннях органел (формування вакуоль після проникнення мікроспоридій або для розвитку токсоплазм), у апоптозі заражених клітин.
• Тканинні реакції у вигляді формування навколо паразита або його личинок сполучнотканинної капсули у тварин й людини, галів у рослин, яка ізолює паразита від тканин хазяїна, росту здорових тканин після враження рослин попелицями.
• Організмові реакції є імунологічними й спрямовані на утворення в організмі хазяїна антитіл у відповідь на антигени паразита й формування вродженого або набутого імунітету.
Оцінка | Завдання для самоконтролю |
1-6 | 1. Хто такі паразити? 2. Наведіть приклади паразитів різних груп організмів. 3. Назвіть основні види впливів паразита на хазяїна. 4. Наведіть приклади різних видів впливу паразита на організм хазяїна. 5. Хто такий хазяїн? 6. Наведіть приклади організмів у системі «паразит - хазяїн». |
7-9 | 7. Які адаптації паразитів до існування в організмі хазяїна? 8. Якими є впливи паразитів на організм хазяїна? 9. Як організм хазяїна відповідає на оселення паразитів? |
10-12 | 10. Схарактеризуйте на конкретному прикладі взаємоадаптації паразита й організму-хазяїна. |
• На популяційно-видовому рівні відбувається зменшення щільності популяцій, що знижує ризик зараження хазяїв.
09.03.2023
Тема:"Адаптивні біологічні ритми біологічних систем різного рівня організації" - опрацювати відео урок§ 17. Складові здорового способу життя
Які сполуки потрібні людині для повноцінного харчування? Чому в продуктах харчування повинні міститися вітаміни? Що таке гіпотонія і які її можливі наслідки? Чому в деяких місцевостях у людей часто розвивається зоб і порушується робота щитоподібної залози?
Складові здорового способу життя
Як ви вже знаєте, здоровий спосіб життя (ЗСЖ) є комплексом заходів, які охоплюють різні аспекти життя людини. До основних складових ЗСЖ належать раціональне харчування, дотримання особистої гігієни та гарного психічного стану, виважена оптимальна фізична активність, боротьба зі шкідливими звичками, правильна організація роботи і відпочинку та ін.
Часто проблеми з однією складовою ЗСЖ порушують роботу всієї системи. Так, недотримання правил раціонального харчування може стати причиною виникнення в людини цілого комплексу проблем (мал. 17.1).
Мал. 17.1. Приклад наслідків порушення правил раціонального харчування
Гігієна
Гігієна є розділом медицини, який вивчає вплив особливостей життя людини на її здоров'я і розробляє комплекси правил, дотримання яких дозволяє запобігати захворюванням людини. Особливо актуальними ці правила є сьогодні через високу щільність людських поселень. Така ситуація призводить до поширення хвороботворних організмів і погано впливає на стан імунної системи людини.
У гігієні виокремлюють кілька розділів. Так, особиста гігієна вивчає проблеми догляду за тілом (шкірою, волоссям, нігтями, зубами тощо) та процесів життєдіяльності людини. Основною метою особистої гігієни людини є збереження її здоров'я та покращення якості життя. Побутова гігієна розглядає питання, пов'язані з оточенням людини — предметами, меблями, житлом, населеними пунктами тощо. А гігієна харчування займається питаннями безпеки та якості продуктів харчування і готової їжі. Дотримання правил, розроблених різними розділами гігієни, знижує ризик розвитку захворювань та сприяє покращенню якості й тривалості життя людини.
Раціональне харчування
Не менш важливою складовою ЗСЖ є раціональне харчування. Як ви вже знаєте, організм людини повинен отримувати потрібні йому речовини в певних пропорціях. А до складу їжі входять не тільки білки, ліпіди та вуглеводи, а ще й вітаміни та мікроелементи. Вони потрібні в незначній кількості, але без них людина не може бути здоровою. Раціональне харчування є комплексом правил, які дозволяють людині отримувати в процесі харчування всі потрібні їй компоненти в оптимальній кількості. Крім того, раціональне харчування враховує енергетичну цінність продуктів, бо з їжею до організму людини повинна надходити певна кількість енергії.
Основні правила харчування
Неправильно | Правильно |
• Недостатній сніданок • Харчування «на бігу» • Дуже ситна вечеря • Значне споживання солодощів і солодких напоїв • Регулярне споживання алкоголю та слабких алкогольних напоїв • Голодування, переїдання, недоїдання • Харчування у закладах, де порушують кулінарні технології | • Збалансований склад харчових продуктів (органічні речовини, вітаміни, неорганічні сполуки) • Рівновага спожитих та витрачених калорій (після досягнення дорослого віку) • Різноманітне харчування • Індивідуальний підбір режиму харчування • Дотримання правил кулінарної обробки продуктів харчування |
Основою раціонального харчування є дотримання балансу між витратами речовин та енергії і їх надходженням в організм у складі їжі. Таке харчування потребує індивідуального підходу з урахуванням віку, статі та способу життя людини. На ефективність раціонального харчування впливають генетичні особливості людини та мікроорганізми, які живуть у тілі людини. Тому навіть у близьких родичів однакове харчування може давати різний ефект (схуднення або збільшення ваги тіла). Але деякі правила раціонального харчування, напевне, слід рекомендувати для більшості людей.
Фізичні навантаження
Еволюція людини відбувалася протягом мільйонів років. І весь цей час основою виживання людини була висока фізична активність. Тому не дивно, що людський організм для своєї нормальної роботи потребує фізичних навантажень, що позитивно впливає на роботу внутрішніх органів. Тоді покращується кровообіг, стимулюється робота імунної системи та краще відбувається процес обміну речовин. Поміркована фізична активність також позитивно впливає на тривалість життя людини.
Для багатьох жителів сучасних міст великою проблемою в житті стала гіподинамія. Недостатня рухова активність є причиною багатьох захворювань. Особливо страждають серцево-судинна й опорно-рухова системи.
Але надмірні фізичні навантаження теж можуть бути шкідливими для здоров'я: у результаті надто важкої фізичної праці з'являються проблеми опорно-рухового апарату. Страждають суглоби і кістки, підвищується ризик пошкодження м'язів. Як і в ситуації з іншими складовими ЗСЖ, найбільш оптимальною рекомендацією буде дотримання помірних навантажень, адекватних фізичному стану конкретної людини (мал. 17.2).
Мал. 17.2. Основні правила адекватних фізичних навантажень
Робота і відпочинок. Психологічні аспекти ЗСЖ
Важливою складовою ЗСЖ є регулярне чергування роботи і відпочинку. Безперервне й постійне навантаження не лише погано позначається на фізичному стані людини, а й має вкрай негативні психічні наслідки. Мозок людини теж повинен відпочивати. Коли, окрім розумової діяльності, є в житті й інші речі, це позитивно позначається на стані людини. Та й ефективність роботи після відпочинку суттєво збільшується.
Правила чергування роботи й відпочинку
• Чергування роботи і відпочинку повинно бути раціональним.
• Слід ураховувати вплив конкретних умов праці на організм.
• Характер відпочинку і його тривалість повинні забезпечувати максимальне відновлення працездатності організму.
Ще однією важливою складовою ЗСЖ є психічне здоров'я. Психіка людини є складною системою. Тому негативні впливи на неї (психологічні травми, негативні емоції тощо) можуть мати тяжкі наслідки для життєдіяльності людини і її взаємодії зі світом. Існує багато прикладів, коли психологічні травми в дитячому віці ставали причиною великих проблем у поведінці дорослої людини.
У психологічному стані людини є важливими як її внутрішня гармонія, так і взаємодія із соціумом, до складу якого входять і близькі родичі, і колеги, і знайомі, і зовсім сторонні люди. Тому питання психологічного комфорту людини завжди оцінюють із погляду її соціальних взаємодій.
Отже, тепер ви знаєте
1. Чому треба дотримуватися правил особистої гігієни? 2. Як харчування може вплинути на здоров'я людини? 3. Чому для здоров'я людини корисні регулярні фізичні навантаження? 4. Чи можуть для людини бути шкідливими надмірні тренування? Чому? 5. Як психічний стан людини може вплинути на її здоров'я? 6. Які порушення можуть виникнути в організмі людини у випадку, якщо вона не буде чергувати роботу і відпочинок?
Запитання та завдання
7. Чому здоровий спосіб життя повинен охоплювати всі аспекти життєдіяльності людини? 8. Як взаємопов'язані різні складові здорового способу життя? Наведіть приклади. 9. Складіть власні правила здорового способу життя.
29.03.2023
Тема:" Безпека і статева культура" - опрацювати відео урок
30.03.2023
Тема:"Негативний вплив на здоров'я людини алкоголю куріння та наркотиків"- опрацювати відео урок
https://www.youtube.com/watch?v=eQWWoD48cWY - посилання на відео урок
04.04.2023
Тема:Вплив стресових факторів та навколишнього середовища на здоров'я та організм людини. - опрацювати відео урок.
https://www.youtube.com/watch?v=iN-PaX9c1J4 - посилання на відео урок
05.04.2023
Тема:"Імунна система людини, особливості її функціонування" - опрацювати конспект уроку. Дати відповіді на питання в конспекті уроку ( письмово). Переглянути відео урок.
https://www.youtube.com/watch?v=r26Fh6MfLt4 - посилання на відео урок.
Тема уроку: Імунна
система людини, особливості її функціонування.
Мета уроку:
навчальна:ознайомити учнів з поняттями
«імунна система», «імунітет», «специфічний» і «неспецифічний», «клітинний» і
«гуморальний» імунітет; сформувати уявлення про імунну регуляцію функцій
організму, органи, що беруть участь у забезпеченні імунітету, імунні реакції організму;
розвивальна:розвивати увагу, пам'ять,
мислення, уміння порівнювати, аналізувати, систематизувати та узагальнювати
інформацію;
виховна:виховувати дбайливе ставлення
до власного здоров’я, прагнення вести здоровий спосіб життя, інтерес до предмета,формувати
повагу до життя як найвищої цінності.
Тип
уроку:
комбінований.
Обладнання
і матеріали:підручник.
Хід
уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Перевірка домашнього завдання
Фронтальне
опитування:
1.
Що таке навколишнє середовище?
2.
Назвіть основні групи абіотичного середовища.
3.
Що таке біотичне середовище? Наведіть приклади впливу біотичних чинників.
4.
Що таке антропічне середовище? Назвіть складники антропічного середовища.
ІІІ. Мотивація навчальної
діяльності учнів
Проблемна бесіда:
Протягом усіє історії існування людства його вражали багаточисленні епідемії,
які спустошували села, міста. Проте
навіть у самий розпал епідемії не всі люди хворіли. Чому?
ІV. Повідомлення теми і мети
уроку. Актуалізація опорних знань
Вправа
«Асоціативний кущ».
Пропонується дітям пригадати те, що їм
відомо про імунітет.
V. Вивчення нового
матеріалу(навчальна бесіда)
Особливості структурної організації
імунної системи людини
Імунна
система -
сукупність
молекул, клітин, тканин й органів, які захищають організм від генетично
чужорідних клітин або речовин, що надходять із середовища або утворюються в
організмі.
Імунна
система функціонує в нерозривній єдності з іншими системами, що беруть участь у
транспортуванні її клітин і речовин та регуляції. Деякі органи й клітини
імунної системи є компонентами кровоносної, дихальної, травної, ендокринної,
нервової систем, у складі яких вони виконують свої додаткові функції (іл. 1).
Як організована імунна система в
організмі людини?
Системний рівень. На
відміну від інших фізіологічних систем імунна система поширена по всьому тілі.
Цікаво, що в організмі людини є органи, до яких імунна система має обмежений
доступ. Це т. зв. імунопривілейовані органи, до яких належать мозок, очі, плацента,
сім'янники. Вважається, що імунні привілеї є механізмом адаптації для
запобігання пошкодженням найбільш важливих органів з боку власної імунної
системи та її реакцій.
Рівень органів.Органи імунної системи поділяють на центральні та периферичні.До центральних органів імунної системи
відносять кістковий мозок і тимус, а до периферичних - мигдалики, лімфатичні
вузли, селезінку, апендикс.
Тканинний рівень. Лімфоїдна тканина є скупченням лімфоцитів і допоміжних клітин у складі слизових оболонок багатьох органів. Так, в тонкому кишечнику розташовуються пеєрові бляшки, в бронхах - лімфоїдні фолікули, в носоглотці - аденоїди. Для цієї тканини характерна рання вікова інволюція (старіння). Так, лімфоїдна тканина тимусу до 40 років повністю замінюється жировою.
Іл. 1. Імунна система
людини: 1 - червоний кістковий мозок; 2 - мигдалики; 3 - тимус; 4 - лімфовузли;
5 - селезінка; 6 - пеєрові бляшки; 7 - апендикс; 8 - лімфатичні фолікули
Клітинний рівень. Клітини імунної
системи здатні до рециркуляції,
тобто можуть проникати крізь стінки капілярів і переміщуватися між клітинами за
допомогою рідин внутрішнього середовища.Основними клітинами імунної системи є
лейкоцити, серед яких Т-лімфоцити й
В-лімфоцити. Імунна система постійно підтримує певну кількість своїх
клітин завдяки стовбуровим клітинами червоного кісткового мозку.
Молекулярний рівень. Молекули імунної
системи секретуються її клітинами і можуть функціонувати як самостійні агенти.
Характерним прикладом таких речовин є імуноглобуліни(антитіла), що
утворюються В-лімфоцитами. Зв'язок між клітинами та органами імунної системи
здійснюється за допомогою особливих сигнальних білків - цитокінів.
Отже,
структурними й функціональними компонентами імунної системи людини є молекули,
клітини та органи, що забезпечують здатність організму розпізнавати й
знешкоджувати чужорідний матеріал.
Особливості функціонування імунної системи людини
В організмі людини умовно розрізняють два види імунітету: неспецифічний та специфічний.
Неспецифічний
(вроджений) імунітет здійснюється речовинами (HCl, жовч, молочна
кислота, лізоцим, інтерферони, білки плазми) та клітинами (фагоцити,
NK-лімфоцити) на всі чужі білки та мікроорганізми незалежно від їхньої природи.
Цей імунітет має спадковий видовий характер і позбавлений імунологічної
пам'яті.
Специфічний
(адаптивний) імунітет здійснюється імунокомпетентними речовинами
(гуморальний імунітет) та клітинами (клітинний імунітет), що діють і знищують
тільки певний вид чужих білків або мікроорганізмів. В основі специфічності
імунітету - молекулярне розпізнавання чужорідних антигенів за допомогою
специфічних рецепторів клітин імунної системи та антитіл. Ця формаімунітету має
неспадковий набутий індивідуальний характер і характеризується наявністю
імунологічної пам'яті.
Імунна відповідь
розвивається внаслідок здійснення цілого комплексу імунних реакцій, що
характеризуються імунологічною індивідуальністю. Для кожного організму
властивий свій генетично зумовлений тип імунної відповіді. Основними формами
імунної відповіді організму людини є клітинний імунітет, гуморальний імунітет,
імунологічна пам'ять та імунологічна толерантність.
Таким чином, імунна система має цілу низку унікальних
особливостей функціонування: багатоетапність й багаторівневість захисту, високі
специфічність, чутливість, здатність до регенерації, імунологічну
індивідуальність, імунологічну пам'ять та ін.
Механізми взаємодії системи антиген-антитіло
Антигени - це
молекули білків чи полісахаридів, здатні спричиняти імунну відповідь, що
виявляється в утворенні антитіл. Носіями таких чужорідних речовин є віруси,
про- й еукаріотичні клітини, трансплантати, пухлинні клітини. Найхарактернішими
властивостями антигенів є генетична чужорідність, макромолекулярність та
специфічність.
Антитіла - це
білкові молекули, що утворюються в організмі у відповідь на дію антигенів і
мають властивість вступати з ними у взаємодію. Антитіла є важливим специфічним
чинником захисту організму хребетних тварин проти збудників інфекційних
захворювань і генетично чужорідних речовин. Усі антитіла належать до
імуноглобулінів, які поділяють на 5 класів: IgG, IgM, IgA, IgD і IgE.
За характером
впливу на антиген розрізняють три групи антитіл:
1) антитіла (аглютиніни),
що зумовлюють склеювання (аглютинацію) мікроорганізмів або клітин;
2) антитіла (лізини), що
здійснюють розщеплення (лізис) клітин за обов'язкової участі комплементу -
сукупності багатьох білків сироватки крові;
3) антитіла
(преципітини), що осаджують комплекси антиген - антитіло.
Взаємодія антигенів й антитіл відбувається між
розпізнавальною групою антитіла (рецептором) та детермінантною групою антигена
(епітопом), що ґрунтується на високій відповідності (комплементарності).
Внаслідок контакту антитіла з відповідним антигеном утворюється міцний комплекс
антиген - антитіло, в якому антиген втрачає свої патогенні властивості й
нейтралізується або знищується.
Отже,
основою здатності імунної системи відрізняти «чуже» від «свого» є механізми
взаємодії чужорідних антигенів з відповідними антитілами.
VІ. Узагальнення та
систематизація знань
Вправа
«Так чи ні?»
1. Імунітет
– здатність організму розпізнавати чужорідний матеріал та мобілізувати клітини
й речовини на швидке його видалення.
2. До неспецифічних факторів належать і
клітини-пожирачі — фагоцити.
3. Антигени – це білки.
4. Пасивний імунітет тривалий.
5. Природний вроджений передається дитині від
матері.
VІI. Підбиття підсумків уроку
VІІІ.
Домашнє завдання
Опрацювати конспект уроку.
05.04.2023
Тема:" Профілактика неінфекційних захворювань людини ( Захворювання опорно - рухової, кровоносної, дихальної систем) - опрацювати конспект уроку.
Тема: «Профілактика захворювань людини. Неінфекційні захворювання»
Мета:
освітня: розширити знання про неінфекційні захворювання людини; з’ясувати як відбувається профілактика цих захворювань; ƒ
розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та використовувати теоретичні знання для пояснення шляхів передачі захворювань та методів їх профілактики;
виховна: виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я.
Обладнання і матеріали: підручник, презентація до уроку, роздаткові матеріали
Базові поняття і терміни: захворювання, профілактика захворювань, неінфекційні захворювання, критерії хвороб, періоди захворювання.
Тип уроку: комбінований.
Ключові компетентності: спілкування державною мовою, основні компетентності у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність і здорове життя, уміння вчитися впродовж життя.
Очікувані результати:
Після цього уроку учні:
називають причини неінфекційних хвороб;
наводять приклади впливу негативних речовин на організм людини;
наводять приклади ознак здоров’я і хвороби, неінфекційних захворювань, заходів профілактики неінфекційних захворювань;
розпізнають ознаки здоров’я і хвороби;
усвідомлюють важливість взаємодії лікаря і пацієнта;
вміють оцінити власну діяльність;
вміти висловлювати власну думку щодо проблемного питання.
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Біологічний диктант. (допишіть речення)
Сукупність молекул, клітин, тканин й органів, які захищають організм від генетично чужорідних клітин або речовин, що надходять із середовища або утворюються в організмі це - ……. (імунна система)
Цей рівень організації імунної системи має обмежений доступ до деяких органів - ……. (системний)
На цьому рівні елементи імунної системи здатні до рециркуляції - …. (клітинний)
До центральних органів імунної системи відносять ….. (кістковий мозок і тимус)
На цьому рівні елементи імунної системи секретуються її клітинами і можуть функціонувати як самостійні агенти ….. (молекулярний)
Цей вид імунітету має спадковий видовий характер і позбавлений імунологічної пам'яті (неспецифічний або вроджений)
Цей вид імунітету має неспадковий набутий індивідуальний характер і характеризується наявністю імунологічної пам'яті (специфічний або адаптивний)
Молекули білків чи полісахаридів, здатні спричиняти імунну відповідь, що виявляється в утворенні антитіл називають ….. (антигенами)
Білкові молекули, що утворюються в організмі у відповідь на дію антигенів і мають властивість вступати з ними у взаємодію називають …. (антитілами)
Сукупність засобів і методів, спрямованих на нормалізацію функцій імунної системи називають ….(імунокорекцією)
Сукупність методів лікування, що мають цільовий вплив на клітини, тканини та органи імунної системи називають…. (імунотерапією)
ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.
Постановка проблемного питання
Поміркуйте!
У червні 2018 р. Всесвітня організація охорони здоров'я випустила нову версію Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11). МКХ є основою для визначення тенденцій і здійснення статистики в галузі охорони здоров'я. Містить близько 55 000 унікальних кодів хвороб і причин смертності (у МКХ-10 - 14 400). Чому існує так багато різних захворювань і чому їх кількість збільшується?
Визначення теми і мети уроку. Очікування.
Сьогодні ми на уроці спробуємо дати відповідь на наше проблемне запитання. Отже, тема нашого уроку «Профілактика захворювання людини. Неінфекційні захворювання».
Що ви очікуєте від уроку? Запишіть свої очікування на галочці.
А працювати ми будемо під девізом: «Хто попереджений, той захищений» (французьке прислів’я).
ІV.Вивчення нового матеріалу
Технологія «Джигсоу -1».
Підготовча робота.
Найбільш вживаний на сьогодні термін – це захворювання. А що ж таке хвороба, які існують її критерії? (Діти висловлюють свої припущення)
Об’єднання учнів в групи:
а) поєднання дітей в «домашні» (постійні) групи;
б) об’єднання дітей в «експертні» групи
ХВОРОБА, ЗАХВОРЮВАННЯ (лат. morbus) - це порушення нормальної життєдіяльності організму, внаслідок чого знижуються його пристосувальні можливості.
Наука, що вивчає хвороби, називається нозологією.
Класифікація хвороб людини
За причинами виникнення - спадкові (генні, хромосомні, хвороби зі спадковою схильністю), набуті (цукровий діабет, гастрит), інфекційні (вірусні, бактеріальні), паразитарні (дизентерія, малярія), неінфекційні (харчові отруєння, травми);
За анатомо-фізіологічними системами - хвороби органів травлення, дихання, кровообігу та ін.;
За ознаками статі та віку - жіночі, дитячі хвороби, хвороби старості та ін.;
За екологічним принципом - ендемічні, тропічні тощо.
Прийом «Візуальна лекція»
Ознайомтеся із причинами захворювань людини і дайте відповідь на питання - Чому існує так багато різних захворювань і чому їх кількість збільшується?
Категорія
Приклади
Спосіб життя
Шкідливі звички. Неправильне харчування. Дистрес. Нестача сну.
Шкідливі умови праці. Гіподинамія. Зловживання ліками. Низький рівень культури
Навколишнє середовище
Ксенобіотики. Кліматичні зміни. Шумові впливи. Сонячна активність. Шкідливий вплив випромінювання. Хвороботворні організми
Спадковість
Спадкові зміни. Спадкова схильність до певних захворювань
Охорона здоров'я
Неефективність профілактичних заходів. Низька якість медичних послуг
Отже, різноманітність захворювань людини визначається різноманітністю хвороботворних чинників зовнішнього і внутрішнього середовища. І я думаю, дізнавшись категорії причин захворювання, ми з вами можемо дати відповідь на раніше поставлене проблемне запитання «Чому існує так багато різних захворювань і чому їх кількість збільшується?».
Щоб не захворіти, людина повинна намагатися дотримувати профілактичних заходів. Що ж таке профілактика захворювань? Відповідно до класифікації профілактика поділяється на:
Первинна профілактика - це сукупність заходів, що запобігають виникненню захворювання, усуваючи його причини. ( найбільш ефективний, включає такі заходи: вакцинація, раціональний режим праці й відпочинку, раціональне харчування, фізична активність, оздоровлення довкілля, використання рослин для зміцнення імунітету та ін);
Вторинна профілактика - це сукупність заходів, що уможливлюють виявлення захворювання на ранніх стадіях розвитку, коли воно перебігає без симптомів, і своєчасне лікування може його зупинити. (профілактичні огляди та диспансеризація);
Третинна профілактика - це сукупність заходів, що запобігають погіршенню або ускладненням захворювання після того, як його було виявлено.( реабілітація хворої людини, повернення її в сім'ю й до суспільно-корисної діяльності.)
Отже, основною метою профілактики захворювань є знищення хвороби й мінімізація її впливу. На сьогодні ці захворювання становлять глобальну небезпеку, оскільки набули масового планетарного характеру й мають катастрофічні наслідки для існування людини. Ці захворювання мають статус неінфекційної пандемії. Що ж називають неінфекційними захворюваннями?
Неінфекційні захворювання - це хворобливі стани, що не передаються від людини до людини, мають тривалий перебіг і повільно прогресуючий характер.
Неінфекційні захворювання поширені серед усіх вікових груп. Помилковою думкою є те, що це захворювання літніх людей. Згідно з даними ВООЗ близько 9 млн. людей у світі помирають від інфекційних захворювань, досягши 60-річного віку. Ще однією важливою характеристикою є те, що майже 80% усіх випадках смерті від неінфекційних захворювань припадає на країни з низьким і середнім рівнями доходу населення. В України близько 86% смертей спричиняють захворювання саме цієї. Існують 4 типи неінфекційних захворювань. Типи неінфекційних захворювань - серцево-судинні (інфаркт, інсульт, вроджені вади серця, ендокардит), рак, хронічні респіраторні захворювання (хронічна обструктивна хвороба легень, астма) та діабет. Чинниками ризику для даної групи захворювань є метаболічні (підвищений артеріальний тиск, високий вміст глюкози, високий вміст ліпідів, надмірна маса тіла) й поведінкові (тютюнокуріння, гіподинамія, нераціональне харчування, надмірне вживання алкоголю).
До заходів індивідуальної загальної профілактики неінфекційних захворювань належать відмова від шкідливих звичок, раціональне харчування, активний спосіб життя, заняття фізкультурою й спортом.
Періоди захворювання:
Прихований (до появи перших ознак хвороби).
Продромальний (до повного розвитку симптомів).
Період розпалу хворобу (від 1 до 14 днів).
Період завершення хвороби.
Період одужування.
V. Захист проєктів
Учитель. Для поглибленого вивчення теми ви отримали випереджаюче завдання у вигляді учнівських проєктів.
Об’єдналися у групи і працювали над їх реалізацією:
Надійшли листи із завданнями керівникам груп
Керівники сформували команди
Спланували роботу
Виконали завдання
І сьогодні презентуєте результати своєї роботи.
Учитель.
То ж які загальнодержавні заходи профілактики існують?
Економічні (підвищення акцизу на тютюнові вироби, алкоголь та фінансування програм із популяризації здорового способу життя).
Організаційні (заборона реклами цигарок та алкоголю, створення пунктів здорового харчування в школах та ВНЗ).
Інформаційні (популяризація активного відпочинку, інформаційні заходи проти шкідливих звичок).
Індивідуальні (відмова від шкідливих звичок, раціональне харчування, активний спосіб життя, заняття фізкультурою і спортом).
Спеціальні (конкретні види захворювання).
Отже, основні заходи профілактики неінфекційних захворювань на державному й особистісному рівнях спрямовані на запобігання дії чинників ризику та дотримання основних засад здорового способу життя.
VІ.Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Асоціативний кущ «Що ми знаємо про неінфекційна захворювання».
Вправа «Вірю-не вірю»
VІІ. Рефлексія. Інструктаж домашнього завдання
Прийом «Аркуш самооцінювання».
Справдження очікувань.
Повідомлення домашнього завдання.
Опрацювати §29 підручника, питання усно (с.110
Тема:"Профілактика неінфекційних захворювань людини ( Захворювання видільної, ендокринної, нервової і статевої систем ) - опрацювати онлайн конспект, дати відповіді на питання в конспекті.
§ 54. Неінфекційні захворювання основних систем органів
Поміркуйте
- Яким чином ендокринна система координує роботу всіх інших систем органів організму людини?
Згадайте
- Гормони
- Алергія
- Артеріальний тиск
- Токсини
Причини виникнення неінфекційних захворювань основних систем органів
Причини виникнення неінфекційних захворювань кровоносної (у тому числі і серцево-судинної), дихальної, травної, видільної, ендокринної і статевої систем є різноманітними. Вони можуть бути пов'язані як із порушеннями у процесах самого організму, так і з упливом певних зовнішніх факторів. За даними ВООЗ, найбільш поширеними є неінфекційні захворювання серцево-судинної, дихальної та ендокринної систем. Неінфекційні захворювання серцево-судинної системи взагалі на сьогодні займають перше місце у світі серед причин смертності.
Неінфекційні захворювання основних систем органів
Система органів | Захворювання | Опис захворювання |
Дихальна | Бронхіальна астма | Порушення прохідності бронхів унаслідок спазму мускулатури дрібних бронхів, набряку слизової оболонки й закупорення їх в'язкими виділеннями під час розвитку алергічних процесів у бронхах |
Серцево-судинна | Інфаркт міокарда | Порушення кровопостачання ділянки серцевого м'яза, що призводить до його некрозу (відмирання). Частіше за все виникає через закупорювання тромбом однієї з артерій, що забезпечують кров'ю серцевий м'яз (їх називають коронарними) |
Серцево-судинна | Ішемічна хвороба серця | Порушення руху крові в коронарних артеріях, часто внаслідок розвитку атеросклерозу |
Серцево-судинна | Інсульт | Порушення кровообігу в головному мозку, що спричинені інфарктом або крововиливом у мозок |
Серцево-судинна | Гіпертонічна хвороба | Порушення діяльності центрів мозку, які регулюють роботу судин, нирок, нейрогуморальної регуляції |
Серцево-судинна | Атеросклероз | Ущільнення артеріальної стінки за рахунок розростання сполучної тканини через відкладання жовтої жирової речовини та солей Кальцію на поверхні стінки артерії (мал. 54.1) |
Серцево-судинна | Варикозне розширення вен | Нерівномірне розширення вен, порушення руху крові у венах через слабкість стінок вен і м'язів кінцівок, які їх оточують |
Серцево-судинна | Тромбофлебіт | Ускладнення варикозного розширення вен нижніх кінцівок, яке виявляється у вигляді ущільнення, почервоніння та болючості шкіри над варикозно зміненою веною |
Ендокринна | Діабет | Недостатнє вироблення інсуліну або втрата клітинами можливості реагувати на його молекули стає причиною гіперглікемії — підвищеного вмісту цукру в крові, що є причиною цілої низки патологічних процесів в організмі |
Статева | Безпліддя | Нездатність зрілого організму давати нащадків. Може бути як інфекційної, так і неінфекційної природи. Безпліддя неінфекційної природи може виникати в результаті порушення обміну речовин, спадкових порушень, наслідків абортів |
Видільна | Сечокам'яна хвороба | Відкладення солей у нирках і сечовивідних шляхах у вигляді каменів, що виникає в разі порушення обміну речовин |
Травна | Жовчнокам'яна хвороба | Утворення каменів у жовчному міхурі в результаті порушення обміну речовин |
Найбільш поширеними причинами є такі:
- недостатні фізичні навантаження;
- нераціональне харчування;
- ожиріння;
- спадкові захворювання;
- порушення процесів обміну речовин;
- доброякісні пухлини;
- онкологічні захворювання.
Найбільш поширені неінфекційні захворювання основних систем органів
Згідно з даними ВООЗ, щороку у світі неінфекційні захворювання стають причиною смерті 41 мільйона людей. Із них 17,9 млн гинуть від захворювань серцево-судинної системи. Хвороби дихальної системи вбивають 3,9 мільйона, а діабет (найпоширеніше захворювання ендокринної системи) — 1,6 млн.
Профілактика неінфекційних захворювань основних систем органів
Профілактика неінфекційних захворювань основних систем спрямована на ліквідацію причин виникнення проблем. Один із найбільш ефективних механізмів для цього — здоровий спосіб життя. Він покращує обмін речовин і попереджає розвиток захворювань усіх основних систем органів.
Раціональне харчування суттєво знижує ризик багатьох порушень у роботі основних систем. Наприклад, наявність Йоду в продуктах харчування суттєво знижує ризик розвитку порушень у роботі щитовидної залози. Достатня кількість неорганічних речовин нормалізує фізіологічні процеси в травній, кровоносній, видільній, нервовій та інших системах. Зниження рівня постійного стресу добре позначається на роботі серця, стані судин, діяльності нервової, ендокринної та імунної систем.
Запитання та завдання
1. Чому саме неінфекційні захворювання серцево-судинної системи стали найбільш поширеними в наш час? 2. На прикладі ожиріння розгляньте вплив одного негативного фактора відразу на кілька систем організму людини.
11.04.2023
Тема:" Профілактика інвазійних захворювань людини" - опрацювати урок - презентацію
https://naurok.com.ua/prezentaciya-profilaktika-invaziynih-zahvoryuvan-lyudini-208239.html - посилання на презентацію до уроку.
12.04.2023
Тема: " Профілактика захворювань людини, що передаються статевим шляхом" - опрацювати відео урок.
13.04.2023
Практична робота 2 : " Розробка рекомендацій щодо профілактики захворювань" - особисто із вивченого розробити рекомендації щодо профілактики захворювань, які передаються статевим шляхом.
13.04.2023
Контрольна робота знань з теми : " Біологічні основи здорового способу життя" - перейти за посиланням, виконати контрольну роботу.
https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=9160053 - посилання на контрольну роботу
Комментариев нет:
Отправить комментарий