04.04.2023
Урок 39
Тема:" Каріотип людини та його особливості. Хромосомний аналіз, як метод виявлення порушень у структурі каріотипу" - опрацювати параграф 32.. Переглянути відео урок.Виписати головне
https://www.youtube.com/watch?v=FOUGPds7uBE - посилання на відео урок
11.04.2023
Урок 40
Тема:"Закономірності неспадкової мінливості людини . Модифікаційна мінливість. Л.р. Вивчення закономірностей модифікаційної мінливостей" - опрацюватти параграф 33, переглянути відео урок, виписати головне.Виконати лабораторну роботу
https://www.youtube.com/watch?v=HgLkFzg3k5w - посилання на відео урок
Виконуємо завдання(як вам зручно, писати від руки чи у Microsoft Word) та надсилаєте на мою поштову скриньку на перевірку : kukalosveta1990@gmail.com
Лабораторна робота 2
ТЕМА: Вивчення закономірностей мінливості в людини
СТУДЕНТА групи ______
_____________________________________
(Прізвище Ім’я)
Мета: формувати дослідницькі уміння визначати закономірності модифікаційної мінливості, будувати варіаційний ряд, варіаційну криву, визначати середнє значення ознаки.
Обладнання і матеріали: ростомір чи готові дані для аналізу.
Хід роботи
1. Вибираємо ознаку для дослідження і визначаємо сукупність спостережень кількісної ознаки, тобто вибірку.
2. Визначаємо діапазон мінливості ознаки, тобто норму реакції. Визначаємо характер успадкування ознаки (кількісна або якісна, моногенне або полігенне успадкування).
3. Обчислюємо частоту зустрічальності варіант ознаки. Результати записуємо в таблицю і складаємо варіаційний ряд.
ВИХІДНІ ДАННІ: 145 см; 147см;169см;178см;148см;184 см;148см; 159см;149 см;157 см;147см;168см;154см;152 см;170см; 172см;182см; 176см; 157см;168см; 162см; 179см;180см;165 см; 148см; 152см; 172см; 180см ; 159см; 162см.
Варіаційний ряд для аналізу росту
Окремі варіанти, v | 145—149 | 150—154 | 155—159 | 160—164 | 165—170 | 171—174 | 175—179 | 180—184 |
Кількість спостережень, p |
4. Будуємо варіаційну криву.
Для цього перегляньте відео: https://www.youtube.com/watch?v=MvCzd-d8dAA «Модифікаційна мінливість. Вивчення мінливості у рослин. Біологія 11 клас»
5. Визначаємо середнє значення ознаки. Для характеристики мінливості ознаки обчислюють її середнє значення (М) за формулою:
М = Σ (v • p) / n,
де М — середнє значення ознаки; v — варіанта ознаки; p — частота зустрічальності варіанти; n — загальна кількість варіант.
6. Підсумок роботи.
1. Що таке мінливість? 2. Які є форми мінливості? 3. Що таке неспадкова мінливість? 4. Наведіть приклади модифікаційної мінливості в людини. 5. Що таке спадкова мінливість? 6. Наведіть приклади комбінаційної та мутаційної мінливості в людини.
18.04.2023
Урок 41
Тема:" Особливість людини як об'єкта екологічних досліджень" - опрацювати параграф 34. Дати відповіді письмово на питання , що ідуть після теми в підручнику
25.04.2023
Урок 42
Тема:" Сучасний стан досліджень геному людини. Генетичний моніторинг в людських спільнотах" - опрацювати відео урок
https://www.youtube.com/watch?v=126XcCTVUzI - посидання на відео урок
02.05.2023
Урок 43
Тема:" Типи успадкування в людини. Позахромосомна ( цитоплазматична спадковість у людини)- опрацювати параграф 36. Переглянути відео урок
https://www.youtube.com/watch?v=nYwckI4IeJ8&t=2s - посилання а відео урок
Урок 44
Тема:"Моногенне та полігенне успадкування ознак у людини" - читати параграф 37, опрацювати конспект уроку.
Моногенне та полігенне успадкування ознак у людини. Позахромосомна спадковість у людини. Закономірності не спадкової мінливості людини.
Цілі заняття:
Освітня: сформувати знання про моно генне та полігенне успадкування ознак у людини, поза хромосомну (цитоплазматичну) спадковість людини, про закономірності не спадкової мінливості людини, з»ясувати значення спадкової мінливості для людського організму;
Розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та знаходити закономірності процесів моно генного та полігенного успадкування ознак у людини, знаходити закономірності процесів не спадкової мінливості;
Виховна: на прикладі процесів моногенного та полігенного успадкування ознак у людини, забезпечення не спадкової мінливості людини виховувати розуміння єдності всіх біологічних процесів у живих організмах і важливості цих процесів для існування життя.
Обладнання і матеріали: зображення, що ілюструють приклади моногенного та полігенного успадкування ознак і особливості та приклади не спадкової мінливості у людини.
Базові поняття та терміни: моногенне успадкування, полігенне успадкування, аутосомно-домінантне успадкування, аутосомно-рецесивне успадкування, поза хромосомна спадковість, модифікаційна мінливість, норма реакції.
Тип заняття: засвоєння нових знань.
Ключові компетентності:спілкування державною мовою; наукове розуміння природи; уміння аналізувати, формулювати висновки; знання та розуміння фундаментальних принципів біології; застосування математичних методів для розв»язання прикладних знань з біології.
ХІД ЗАНЯТТЯ
І. Організаційний етап
ІІ. Актуалізація опорних знань
І Мотивація пізнавальної діяльності студентів
Питання для бесіди
1. Скільки ознак може контролюватися одним геном?
2. Чи можуть кілька неалельних генів впливати на виявлення однієї й тієї самої ознаки?
3. Чи є ознаки, успадкування яких відбувається поза хромосомами ядра клітини?
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Розповідь з елементами бесіди
1. Моногенне успадкування ознак у людини
Моногенним називається такий тип успадкування, коли спадкова ознака контролюється одним геном.
Аутосомно-домінантне успадкування моно генних ознак. Внаслідок того, що домінантні гени, які викликають розвиток захворювання, у гомозиготному стані здебільшого летальні, то всі шлюби між здоровими і хворими належать до типу Аа х аа, де А- домінантний ген, який визначає розвиток спадкового захворювання, а а- рецесивний ген.
За цього типу успадкування хвороб переважають такі умови: кожна хвороба одного з батьків; захворювання передається спадково; хворі є в кожному поколінні; у здорових батьків діти будуть здоровими; захворіти можуть і чоловіки і жінки однаково часто, оскільки ген локалізується в аутосомі; імовірність народження хворої дитини, якщо хворий один із батьків, становить 50%.
За таким типом успадковуються деякі нормальні й патологічні ознаки: біле пасмо волосся; темне волосся; товста шкіра; горбинка на переніссі; здатність згортати язик трубочкою; ямочка на підборідді; праворукість; короткозорість та ін..
Аутосомно-рецесивне успадкування моно генних ознак. Якщо рецисивні гени локалізовані в аутосомах, то з’являються вони тільки в разі шлюбу двох гетерозигот або гомозигот за рецесивним алелем.
За аутосомно-рецесивним типом успадковуються такі ознаки в людини: тонка шкіра; 0(І) група крові; група крові Rh-; світлі очі; нормальний зір; прямий ніс; хвороби обміну речовин(фенілкетонурія, галактоземія та ін.)
Аутосомно-рецесивний тип успадкування хвороб має ряд характерних рис: від здорових батьків народжуються хворі діти;від хворого батька народжуються здорові діти; хворіють в основному ( брати, сестри), а не батьки і діти, як за домінантного типу успадкування; у родоводі переважає більший відсоток близько родинних шлюбів; усі здорові батьки хворих дітей є гетерозиготними носіями паталогічного гена; однаково часто хворіють чоловіки і жінки; у гетерозиготних носіїв співвідношення хворих і здорових дітей складає 1:3.
2.Полігенне успадкування ознак у людини
Більшість кількісних ознак організмів визначається декількома неалельними генами( полігенами). У цьому випадку два або більше домінантних алелів однаковою мірою впливають на розвиток однієї тієї ж ознаки. Їхня дія підсумовується. Тому полімерні гени позначають однією літерою латинського алфавіту з цифровим індексом, наприклад: А1А1 і а1а1, А2А2 і а2а2, і т.д.
Полімерними генами визначається багато морфологічних, фізіологічних і патологічних особливостей: зріст, маса тіла, статура, колір волосся, розумові здібності, величина артеріального тиску та ін..
Пігментація шкіри у людини визначається п»ятьма або шістьма полімерними генами. У корінних жителів Африки (негроїдної раси)
Переважають домінантні алелі, у представників європеоїдної раси- рецесивні. Тому мулати мають проміжну пігментацію, але в разі шлюбів у них можлива поява як більш, так і менш інтенсивно пігментованих дітей.
3.Позахромосомна( цитоплазматична) спадковість у людини
Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість- це передача потомству певних ознак та властивостей, які визначаються спадковими факторами, що локалізовані у мітохондріях цитоплазми.
Мітохондріальний геном містить 13 генів і низку послідовностей, що кодують різні РНК. Успадкування відбувається не за законом Менделя, а лише за материнською лінією: від матері – до нащадків. Мітохондрії сперматозоїда розташовані лише в середині та в кінці джгутика, який під час запліднення не проникає в яйцеклітину. Таким чином, у зиготі опиняються лише мітохондрії, успадковані від матері разом з цитоплазмою яйцеклітини.
Нуклеотидна послідовність зазнає змін від покоління до покоління тільки за рахунок мутацій, які відбуваються в десяток разів інтенсивніше, ніж у ядерній ДНК.
4.Загальне уявлення про не спадкову
Модифікаційна мінливість виникає під впливом навколишнього середовища і є відповіддю на конкретні зміни. Світло, тепло, волога, хімічний склад і структура середовища діють на активність ферментів і змінюють хід біологічних реакцій у організмі. Набуті ознаки формуються в процесі життєдіяльності і не успадковуються, тому що за модифікацій змінюється тільки фенотип, а генотип залишається незмінним. Успадковується тільки генотип з його специфічною нормою реакції (межами зміни ознак) на зміни середовища.
Модифікаційна мінливість є оборотною - зміна зникає, якщо припиняє дію чинник, що її викликав; є масовою – виявляється однаково в усіх особин виду.
Таким чином, сукупність ознак особини (її фенотип) є наслідком реалізації генетичної інформації в конкретних умовах середовища й формується в процесі онтогенезу починаючи з моменту запліднення. Прикладами модифікаційної мінливості у людини також є :
- збільшення вмісту еритроцитів у крові під час підйому в гори;
- збільшення пігментації шкіри під час інтенсивного УФ- опромінення;
- розвиток кістково- м»язової системи в результаті тренувань.
5. Типи модифікаційної мінливості
Розрізняють вікові, сезонні та екологічні модифікації. Вони виявляються лише в міру виявлення ознаки, зміни генотипу не відбувається. І не завжди межі між цими модифікаціями є чіткими.
1) Вікові, або онтогенетичні модифікації – постійна зміна ознак у процесі розвитку особини. У людини відбувається модифікація морфо-фізіологічних та психічних ознак. Наприклад, дитина нне зможе правильно розвиватися фізично й інтелектуально, якщо у ранньому дитинстві на неї не будуть впливати нормальні зовнішні, у тому числі й соціальні фактори. Так, тривале перебування у соціально неблагополучному середовищі може вплинути на розвиток інтелекту.
2) Сезонні модифікації- генетично визначена зміна ознак, що є наслідком сезонних змін клімату. Прикладом у людини є засмага влітку.
2)Екологічні модифікації- змінюють кількісні (кількість нащадків, маса людини, зріст) та якісні (колір шкіри під впливом ультрафіолету, викривлені внаслідок рахіту кінцівки) ознаки.
Якщо у ряду поколінь умови не змінюються, ступінь виявлення ознаки у нащадків зберігається, її можна прийняти за стійку спадкову ознаку.
6. Характерні риси модифікаційної мінливості
Характерними рисами модифікаційної мінливості є :
- адаптивні зміни
- пристосувальний характер ( у відповідь на умови середовища, що змінилися, в особини також виявляються фенотипічні зміни);
- модифікації є адекватними ( ступінь виявлення ознаки прямо залежить від виду і тривалості чинника);
- має масовий характер ( однаковий чинник викликає приблизно однакові зміни в особин, що схожі за генотипом);
- має межі- норму реакції.
V. Домашнэ завдання.
Опрацювати відповідний параграф підручника.
Підгутувати повідомлення « Мутації в природі», « Мутації в організмі людини».
Урок 46
Тема " Сучасні завдання медичної генетики . Спадкові хвороби і вади людини" - опрацювати відео урок.
https://www.youtube.com/watch?v=dngEBRHn_JU - посилання на відео урок
Урок 47
Тема : "Методи діагностики спадкових хвороб людини. Лікування та профілактика спадкових хвороб людини" - опрацювати параграф 40,41
Урок 48
Тема:" Рішення задач на закономірності спадковості людини" - опрацювати конспект уроку
Тема: Розв’язування типових задач з генетики.
Мета: Ознайомитись з одним з методів вивчення генетики людини-генеалогічним на прикладі складання родовідних, закріпити вміння розв’язувати типові задачі з генетики.
Обладнання: картки з завданнями, методичні вказівки.
План уроку:
1.Повторення основних питань теми, розв’язування прикладів типових задач з генетики.
2.Самостійне розв’язування задач, формулювання висновків до проведеної роботи.
Теоретичне обгрунтування.
Приступаючи до рішення генетичних задач, необхідно пам’ятати, що в основі їх лежить знання основних законів спадковості ознак. Закон розщеплення: при схрещуванні гібридів першого покоління між собою серед їхніх нащадків спостерігається явище розщеплення ознак. Закон незалежного комбінування станів ознак: при ди- або полігібридному схрещуванні розщеплення за кожною ознакою відбувається незалежно від інших. Закон чистоти гамет: в гібридного (гетерозиготного) організму гамети “чисті”. Чисті лінії - це генотипно однорідні нащадки однієї особини, гомозиготні за більшістю генів й одержані у результаті самозапліднення. Гомозиготною називають диплоїдну або поліплоїдну клітину (особину), гомологічні хромосоми якої несуть однакові алелі певного гена. Гетерозиготною називають диплоїдну або поліплоїдну клітину (особину), гомологічні хромосоми якої містять різні алелі певного гена. Алельні гени –це гени, що перебувають у різних станах, але займають одне й те саме місце (локус) в хромосомах однієї пари (гомологічних хромосомах) та визначають різні стани певної ознаки. Алель, яка в присутності іншої завжди проявляється у формі кодованого нею стану ознаки, називається домінантною. (Дана ознака завжди переважає). А та ознака, що не проявляється зовні має назву-рецесивна. Сукупність генетичної інформації, закодованої в генах клітини або організму, називається генотипом. Унаслідок взаємодії генотипу з чинниками довкілля формується фенотип –сукупність усіх ознак і властивостей організму. Отже, предметом генетичних досліджень є явища спадковості й мінливості організмів. Спадковість – це властивість живих організмів передавати свої ознаки й особливості онтогенезу потомкам, забезпечуючи спадкоємність поколінь організмів. Мінливість – здатність живих організмів набувати нових ознак та їхніх станів у процесі індивідуального розвитку. Моногібридне схрещування –це поєднання батьківських форм, які відрізняються різними станами лише однієї спадкової ознаки; дигібридне- двох ознак. У роздільностатевих видів майбутньої особини визначається здебільше в момент запліднення завдяки певній комбінації в зиготі статевих хромосом ( так званих Х та Y хромосом. В однієї статі виникає лише один тип гамет (ХХ) –гомогаметна стать, в іншої – два (ХY) –гетерогаметна стать. У багатьох систематичних груп організмів гомогаметною статтю є жіноча, а гетерогаметною –чоловіча (навпаки у птахів, плазунів, метеликів, деяких риб та земноводних). Існує ряд ознак, успадкування яких зчеплене зі статтю (наприклад –черепахове забарвлення шерсті у кішок, гемофілія та дальтонізм у людини - ХАХа ).
Хід роботи:
Приклади задач.
Приклад 1.
Який колір квітів буде у гібридів першого покоління білих та рожевих троянд по генотипу та по фенотипу, якщо білий кольор- рецесивна ознака?
Відповідь: колір квітів буде рожевим.
Приклад 2.
Якого кольору будуть троянди, одержані при схрещуванні двох гетерозиготних рослин рожевого кольору?
Відповідь: По закону розщеплення ознак відбудеться розщеплення ознак: по генотипу у відношенні 1:2:1, по фенотипу 3:1.
Приклад 3.
Схрещено ромашку білу (домінант гомозиготний) махрову з жовтою звичайною(домінант гомозиготний). Записати генетичну схему схрещування для Р, F1, F2.
Рішення:
Приклад 4. Які будуть кошенята від рудого кота та темної кішки?
Рішення:
Питання до самоперевірки:
1.Схрещено жасмін жовтого кольору (домінант, гетерозиготний) з білим. Визначити генотипи і фенотипи для батьківських форм і нащадків першого та другого поколінь .
2.Які можуть бути кошенята, якщо кіт чорний (рецесив), а кішка чорно-руда (черепахова)? Скласти генетичну схему успадкування ознак зчеплених зі статтю для батьківських форм Р і нащадків першого покоління F1.
3.Один з подружжя має блакитні (рецесив) очі і прямий (гетерозигота, домінант) ніс, другий зелено-карі очі і кирпатий ніс (рецесив). Записати генотипи і фенотипи для батьківських форм Р і нащадків першого покоління F1.
Урок 49
Тема:"Рішення типових генетичних задач" - опрацювати відео урок
https://www.youtube.com/watch?v=HDrpuwQ27o8 - посилання на відео урок
Урок 50
Узагальнення знань з теми :" Спадковість і мінливість" - повторити параграф 27-41, конспект.
Хімія
05.04.2023
Урок 36
Тема:" Амінокислоти: склаад і булова молекул " - парагрраф 24., опрацювати відео урок
https://www.youtube.com/watch?v=NCdXdlnGKA8
12.04.2023
Урок 37
Тема:"Білки як високомолекулярні сполуки . Хімічні властивості білків" - параграф 25 ст.146 письмово. Переглянути та письмово опрацювати відео урок
https://www.youtube.com/watch?v=DZb9W2koQiI&t=103s - посилання на відео урок
19.04.2023
Урок 38
Тема:"Рішення розрахункових задач і вправ" -опрацювати відео урок
https://www.youtube.com/watch?v=Y91Xkz6xWvs - посилання на відео урок
26.04.2023
Урок 39
Тема" Біуретова реакція, ксантопротеїнова реакція" - записати реакції із відео уроків
https://www.youtube.com/watch?v=7fl-IJM25Zc - посилання на відео
https://www.youtube.com/watch?v=Zg36-dLnfhE - посилання на відео урок
03.05.2023
Урок 40
Повторення і систематизація знань.- повторити конспект та параграфи 21-25
10.05.2023
Урок 41
Тема: "Синтетичні високомолекулярні речовини.Полімери.Реакція полімеризації та поліконденсації" - опрацювати параграф 28 ,переглянути відео урок, виписати головне.
https://www.youtube.com/watch?v=Fm_71y9W71k - посилання на відео урок.
Урок 42
Тема:" Пластмаси" - опрацювати параграф 29.Дати відповіді на питання письмово.Переглянути відео урок.Виписати головне.
https://www.youtube.com/watch?v=O3ZIR5BvSCg - посилання на відео урок
Урок 43
Тема:" Каучуки,гума.Найпоширеніші полімери та сфери їхнього використання" .- опрацювати параграф 30.Переглянути відео урок.
https://www.youtube.com/watch?v=59OywMPydhU - посилання на відео урок.
Урок 44
Тема: " Вплив полімерних матеріалів на здоров'я людини і довкілля.Проблеми утилізації полімеріаі пластмас в контексті сталого розвитку суспільства" - опрацювати параграф 31. Переглянути відео урок.Опрацювати конспект уроку ( письмово)
https://www.youtube.com/watch?v=HkXjC4cweUw - посилання на відео урок
ВПЛИВ ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ НА ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ ТА ДОВКІЛЛЯ
Карагаєва М.В.
Вивчивши матеріал, ви зможете:
описувати властивості полімерних матеріалів;
знати, як найпоширеніші полімерні матеріали — пластмаси впливають на здоров'я людини та довкілля;
дотримуватися правил безпечного поводження із синтетичними полімерними матеріалами.
Теорія.
Вплив пластмас на здоров'я людини.
Ви вже ознайомилися з найпоширенішими пластмасами. Характерно, що серед них домінують економічно вигідні для людини полімерні матеріали, основними властивостями яких є міцність, стійкість до дії зовнішніх чинників, дешевизна, водо- й газонепроникність. Завдяки їм пластмаси набули широкого застосування. Це тара для зберігання багатьох продуктів, канцелярські товари, якими ви користуєтеся на уроках, пляшки під оцет, олію, мінеральні води, соки, фруктові напої, одяг із синтетичних матеріалів тощо. Людина настільки звиклася з полімерними матеріалами, що навіть не замислюється над тим, позитивно чи негативно вони впливають на стан її здоров'я.
Офіційно вважається, що пластикові пляшки безпечні для здоров'я. Водночас установлено, що в пляшки легко проникають кисень, карбон(IV) оксид, ультрафіолетові промені. Тому багаторазове використання найбезпечніших пластмасових пляшок зумовлює скупчення в них небезпечних мікроорганізмів.
Небезпечними для здоров'я людини є вироби із стирену та полістирену, пластифікатори поліхлоровінілу.
Щоб поводження із синтетичними матеріалами було безпечним, необхідно користуватися маркованням пластмас щодо їх використання й подальшої переробки (утилізації). На деяких пластмасових виробах наявні позначення: трикутник із стрілок, у центрі якого розміщена цифра — від 1 до 7 .
Марковання пластмас
Пластмаси поділяють на сім груп щодо поліпшення їхньої переробки. За цими знаками визначають, для яких цілей можна використати пластмасовий виріб:
1 — поліетилентерефталат (PETE) — найбезпечніший вид пластмас;
2 — поліетилен високої щільності (HDPE) — безпечний у користуванні, однак є застереження, що із стінок тари можуть потрапляти в рідину гексан і бензен (інформація не підтверджена);
3 — поліхлоровініл (V) — найотруйніший і небезпечний для здоров'я людини вид пластмас. Під час спалювання утворюються високотоксичні хлороорганічні сполуки. Після десяти років використання вироби, виготовлені з цього матеріалу, починають самостійно виділяти в довкілля токсичні сполуки. Неприпустимо виготовлення з нього дитячих іграшок. Уражає центральну нервову й кісткову системи, мозок, серце, печінку, знищує імунну систему, канцероген;
4 — поліетилен низької щільності (LDPE) — офіційно вважається нешкідливим, але у виробництві LDPE використовують потенційно небезпечні для здоров'я бутан і бензен;
5 — поліпропілен (PP) — офіційно вважається нешкідливим для здоров'я;
6 — полістирен (PS) — добувають полімеризацією стирену, який є канцерогеном, уражає слизові оболонки, негативно впливає на репродуктивні функції організму людини;
7 — інші види пластмас — до цієї групи належать пластмаси, використання яких може бути пов'язане з небезпекою, а також екологічні види пластмас. Однак, використовуючи вироби з них, людина ризикує.
Тару з відповідним маркованням
Використання пластмас першої (а) і другої (б) груп та їх марковання
Вплив пластмас на довкілля.
Дедалі більший попит на нові синтетичні матеріали, їх виробництво та застосування призвели до істотних змін у довкіллі. Унаслідок синтезу пластмас забруднюється атмосфера, вода, уся земна поверхня.
Під час виробництва пластмас в атмосферу потрапляють отруйні гази, пил, сполуки Плюмбуму, Меркурію та деяких інших важких металічних елементів, оксиди Сульфуру, Нітрогену, Карбону. Вони порушують колообіги речовин, що призводить до утворення смогу — туману, який надовго зависає над поверхнею великих міст за високої вологості або спеки
Викиди газів в атмосферу
Смог
Багато технологічних промислових операцій відбувається за участю кисню, який вилучають з повітря, зменшуючи при цьому його вміст в атмосфері Землі.
Отруйні речовини, що потрапляють у повітря, поширюються на великі відстані. Під час дощів розчинні у воді оксиди проникають у ґрунт, підвищуючи його кислотність, а потім — у поверхневі й підземні води. По ланцюгу живлення вони надходять у рослинні й тваринні організми.
Дуже широко застосовують поліетилен у виробництві поліетиленової плівки та як пакувальний матеріал. Після використання він здебільшого накопичується у великій кількості на смітниках, під час повеней потрапляє в річки, моря та океани Розкладання його відбувається впродовж десятків і сотень років.
Накопичення відходів пластмас на смітниках (а), у воді (б), на кущах і деревах (в)
Проблеми утилізації полімерів і пластмас у контексті сталого розвитку суспільства. Утилізація полімерних матеріалів і пластмас — одна з найактуальніших проблем сьогодення. Адже навіть якісні речі, якими користується людина, з часом стають непридатними.
Є різні методи утилізації, проте насамперед важливо: 1) скорочувати обсяги використання пластмас у різних виробничих процесах; 2) застосовувати ефективні методи їх утилізації; 3) використовувати вироби з пластмас як сировину для вторинної переробки; 4) переробляти пластмаси на паливо.
Малоефективний метод — захоронення пластмасових відходів. Адже такі захоронення займають площі, які можуть використовуватися для господарських потреб. Оскільки розкладання полімерних матеріалів у природних умовах відбувається впродовж 150 років, то ці землі довгий час залишаються незадіяними.
Особливо небезпечним є відкрите спалювання пластмас. Спалювання в сміттєспалювальних печах також негативно впливає на навколишнє середовище, тому що з газоподібними викидами в атмосферу потрапляють діоксини. Побічним продуктом згоряння пластмас може бути ціанідна кислота, яка у великих кількостях є смертельною отрутою. Тож важливе значення має використання газо- й пилоочисних споруд. Ефективна також система сухої та вологої очистки в рукавних фільтрах. До того ж позитивний момент — використання тепла.
Щоб правильно утилізовувати відходи пластмас, доцільно сортувати їх згідно з маркованням
Сортування сміття (а) і пластмас (б)
Урок 45
Тема:"Штучні та синтетичні волокна" - опрацювати конспект уроку,дати відповіді на тестові завдання.
§14. Поняття про штучні й синтетичні волокна
Людина довгий час широко використовує природні волокнисті матеріали із льону, бавовни, коноплі, вовни для виготовлення одягу й різних виробів домашнього вжитку. Однак їх стало недостатньо, щоб задовільнити зростаючі потреби. Виникла потреба в отриманні волокон хімічним способом.
Розрізняють природні (натуральні) та хімічні волокна.
Природні волокна
Серед природних волокон розрізняють волокна рослинного, тваринного і мінерального походження.
Рослинними називають волокна утворені у стеблах, листі (льону, коноплі), у насінні (бавовнику) рослин. Їхня основа – целюлоза. Рослинні волокна мають хороші механічні властивості.
Тваринними волокнами є білкові полімери (вовна, шовкові нитки – виділення тутового шовкопряда). Вовняне волокно високоеластичне, має високі теплоізоляційні властивості, шовкове – характерний блиск і міцність.
Мінеральне волокно – азбестове. Із нього виготовляють фільти, брезент, тканини для захисного одягу, шифер, спеціальні папір і картон, тепло- та ізоляційні покриття.
Хімічні волокна
Це такі, в процесі виробництва яких використовують хімічні методи.
Хімічні волокна бувають штучні і синтетичні. У промисловості добувають волокна обома способами.
Волокна, добуті хімічною переробкою природних полімерів, називають штучними (сировина – целюлоза, бавовняний пух).
Волокна добуті із синтезованих полімерів називають синтетичними (сировина: бензен, фенол, етилен, ацетилен, циклогексан).
Хімічні волокна добувають із деяких полімерів лінійної будови. Ці полімери спочатку розплавляють або розчиняють в органічних розчинниках, а потім пропускають утворену рідину крізь дуже малі отвори. При цьому утворюються довгі й тонкі нитки. Можна добути полімер синтетичним способом, а потім укласти в ньому молекули в потрібному порядку.
Штучні волокна
Найважливішими штучними волокнами є віскозне й ацетатне. Як вихідний природний полімер для утворення штучних волокон беруть целюлозу, виділену з деревини, або бавовняний пух, який залишається на насінині після того, як з нього знімуть волокна бавовни. Спочатку із целюлози готують розчин. Для цього целюлозу розчиняють у розчинниках. У залежності від того, які розчинники використовують, добувають різні волокна: віскозні, ацетатні, мідно-аміачні, штапельні, казеїнові. Гігроскопічність штучних волокон невелика, але вони досить міцні.
Ацетатне волокно. При взаємодії целюлози з оцтовою кислотою в присутності сульфатної кислоти добувають спочатку триацетат целюлозу, яку потім розчиняють у суміші дихлоретану та етанолу. Утворений в’язкий розчин продавлюють через фільєри – металічні ковпачки з численними отворами, цівки розчину опускаються в шахту, через яку протитечією проходить нагріте повітря. У результаті цього розчинник випаровується й утворюються тонкі нитки, з яких методом прядіння виготовляють ацетатний шовк
Ацетатне волокно досить міцне, м’яке, майже не збігається під час прання, мало мнеться, має приємний блиск, низьку теплопровідність, тому добре зберігає тепло. Недолік той, що менш гігроскопічне ніж бавовна й накопичує статичні електричні заряди. З ацетатного волокна виготовляють білизну, дитячий одяг, сукні, чоловічі сорочки. Його використовують також як ізоляційний матеріал. Першу таку тканину добув француз Шардане у 1889 році.
Віскозне волокно добувають із целюлози, яку обробляють розчином лугу й сірковуглецю. Тканина із віскозного волокна приємна на дотик, м’яка, гігроскопічна, легко й рівномірно зафарбовується, крізь неї добре проникає повітря.
Синтетичні волокна
З розвитком промисловості виникла потреба у нових волокнах, які були б механічно міцні, термостійкі, витримували б агресивні середовища. У 30-х роках XX століття були розроблені методи синтезу волокноутворюючих полімерів, а в 40-х роках виготовили перші синтетичні волокна.
До синтетичних волокон належать: поліамідні (капрон, найлон, енант), поліестерні (лавсан), поліакрилонітрильні (нітрон), поліолефінові та інші, які отримують фізико-хімічною переробкою низько та високомолекулярних синтетичних сполук – продуктів переробки нафти, природного газу, камяного вугілля та ін.
Найбільш поширеним є волокно капрон. Добувають його із капролактаму. Розплавлену смолу пропускають крізь фільєри. Цівки смоли охолоджують, їх витягують й добувають волокно
Волокно має високу механічну міцність (не поступається сталі), хімічну стійкість, високу еластичність, стійкість до стирання, стійкість до багаторазового згинання, не вбирає вологи, тому не гниє.
Недоліком є недостатня термічна стійкість (при +250ºС плавиться). Не стійке до дії концентрованих кислот.
Капрон використовують для виготовлення блуз, шкарпеток, шарфів, штучного хутра, килимових виробів, рибальських сіток. У техніці із капрону виготовляють кордну тканину, яка служить каркасом для авто- і авіапокришок, фільтрувальні матеріали. Із капронової смоли виготовляють стійкі до спрацювання деталі для машин та механізмів. Капронові нитки використовують як швейний матеріал в хірургії. Нитки дуже легкі. Нитка довжиною 9 км важить лише 1 г.
Волокно нітрон має високу міцність, еластичність, низьку теплопровідність, високу світлостійкість. Нітрон стійкий до кислот, але розкладається концентрованими розчинами лугів. Із волокна виготовляють тканини для костюмів, штучного хутра з пухнастим ворсом, килимові покриття.
Лавсан нагадує вовну, але є міцнішим. Вироби із нього не потребують прасування. Лавсан руйнується кислотами і лугами, але стійкий до органічних розчинників. Нитки із лавсану використовують у сумішах із бавовною, вовною і льоном для покращення їх якості. Лавсан використовують для виготовлення трикотажу, декоративних тканин, штучного хутра, електроізоляційних матеріалів, бензино- нафтостійких шлангів, виробництві шин.
Крім названих волокон виготовляють волокна спеціального призначення: термостійкі, жаростійкі, надміцні, біологічно активні, бактерицидні, напівпровідникові, йоннообмінні та інші. Наприклад: перлон – волокно міцніше за металічний дріт, витримує 30 тисяч згинів (дріт – 20-30 згинів); хлорін – волокно високої хімічної стійкості, воно не горить, на нього не діють луги, кислоти. Волокно використовують для виготовлення матеріалів технічного застосування. Наприклад, фільтрувальних тканин і прокладок в хімічних апаратах; для виготовлення спецодягу, лікувальної білизни.
Еластан (поліуретанове волокно) високоеластичне, але чутливе до дії світла, швидко тьмяніє, тому його добавляють до багатьох тканин для покращення їх якості.
Синтетичне волокно «Лола» не горить при температурі +1200ºС, а лише розжарюється, стійке до кислот й розчинників. Його використовують для виготовлення вогнезахисного одягу. Термостійке волокно «Армід» витримує температуру +300ºС, +400ºС, не горить, не плавиться, стійке до радіаційного й ультрафіолетового випромінення.
Біологічно активні волокна здатні захищати організм людини від дії мікроорганізмів або проявляти лікувальні властивості. Якщо в полімер ввести антибіотики, то добувають бактерицидні волокна, з яких виготовляють марлю, серветки, білизну, протези трубчастих органів. Волокна, які випромінюють радіоактивні ізотопи використовують для лікування деяких шкірних захворювань. Гемоактивні – для зупинки кровотечі. Виготовляють знеболюючі, протизапальні, термостійкі волокна, волокна які не горять та інші.
Хімічних волокон відомо більше 600 тисяч з яких 60 тисяч добувають в промислових масштабах.
ДАТИ ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ:
1.Штучні волокна – це волокна добуті…:
а) із природних полімерів;
б) із синтезованих полімерів.
2. Синтетичні волокна – це волокна добуті…:
а) із природних полімерів;
б) із синтезованих полімерів.
3. Синтетичне волокно – це:
а) капрон;
б) вовна;
в) віскоза;
г) бавовна.
232. Серед тканин укажіть синтетичні:
а) бавовна;
б) штапель;
в) лавсан;
г) капрон.
4. Сировиною для виробництва ацетатного волокна є:
а) целюлоза;
б) бавовна;
в) капролактам.
234. Для штучних волокон характерна:
а) висока міцність;
б) висока гігроскопічність;
в) здатність витримувати агресивні середовища;
г) м’якість.
5. Позначте тканини, які не електризуються:
а) бавовна;
б) віскоза;
в) лавсан;
г) льняні;
д) нітрон.
6. Установіть відповідність між класифікацією волокна та його назвою:
| Класифікація | Назва |
| 1. штучне волокно | а. капрон |
| 2. синтетичне волокно | б. шовк |
| 3. природне волокно | г. лавсан |
https://www.youtube.com/watch?v=vD83-_9s7fc&t=10s - посилання н а відео урок
* у цьому поясненні індекси у формулі знаходять через мольне співвідношення елементів
2) Знаходження молекулярної формули органічної сполуки за продуктами сгорання та молярною масою, яку знаходять на підставі відносної густини парів даної речовини за іншим газом (у д. випадку за воднем)
* у цому способі знаходять індекси через мольне співвідношення елементів
Урок 47
Підготувати проєктну роботу на одну із тем:
- Каучуки
-Гума
- Пластмаси
-Полімери
- проблема утилізації полімерів і пластмас
Узагальнення знань з теми.
Як називають полімерний матеріал, нагрівання якого супроводжується необоротною хімічною реакцією?
(Кількість балів 2.00)Позначте правильне твердження щодо пластмас:
(Кількість балів 2.00)Позначте назву процесу утворення полімеру з мономеру:
(Кількість балів 2.00)Як називають полімерний матеріал, здатний оборотно переходити під час нагрівання у високоеластичний стан?
(Кількість балів 2.00)Позначте правильне твердження щодо пластмас:
(Кількість балів 2.00)
Комментариев нет:
Отправить комментарий